Січень стискає землю крижаними обіймами, а крізь серця лине тихий, скорботний подих чергової непоправної трагедії. Україна втратила ще одного свого вірного Сина, а рідна земля – Героя, ім’я якого навіки вписане золотими літерами в історію боротьби великого і незламного українського народу за свободу, гідне життя і мирне небо.
Скорботна звістка чорним крилом знову накрила Хорольщину… Січень стискає землю крижаними обіймами, а крізь серця лине тихий, скорботний подих ще однієї непоправної втрати. Україна втратила ще одного свого вірного Сина, а рідна земля – Героя, ім’я якого навіки вписане золотими літерами в історію боротьби великого і незламного українського народу за свободу, гідне життя і мирне небо.
Війна – страшна, бо залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну. Ми вже навчилися миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити «БЕЗ» – практично неможливо. І знову Хорольська громада в смутку та скорботі…
Герої! Воїни! Титани! Вони своєю мужністю зупиняють лютого окупанта і захищають кожного з нас! 03 грудня жителі Хорольської громади знову зібралися на площі Тараса Шевченка, щоб провести в останній путь загиблого захисника Олександра Анатолійовича Микитенка.
З осінніми туманами опускається на землю тиха зажура, і немов приглушує світ чорна скорбота. У вічність відійшов ще один мужній син України – наш земляк із Вишняківського старостату Войтик Юрій Миколайович. Чесна й добра людина, Воїн світла, пройшов крізь горнило війни, отримав поранення і довгий час боровся за життя, але не вистояв.
22 січня 2025 року на центральній площі міста Хорола відбулося урочисте відкриття Галереї Героїв, присвяченої пам’яті полеглих Захисників України. На центральній площі міста експоновано 109 портретів Героїв-захисників Хорольщини, які віддали свої життя за свободу і незалежність нашої держави. Із них – 108 сонцесяйних облич військових чоловіків та одне обличчя жінки – бойової медикині Ірини Новік (Мартинюк).
Від себе особисто та від імені всієї нашої Хорольської громади щиросердно вітаю Вас з Днем Збройних Сил України! Це свято мужності, сміливості, відваги й незламності, яке уособлює самопожертву та готовність стояти на захисті рідної землі, Батьківщини та великого українського народу. Ви – наша гордість, оберіг, опора, потужна сила та надійний щит, яким ви стали для кожного з нас у тилу.
Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повернувся «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.
Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, а ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повертається «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.
У край трудолюбів, у село Вергуни Клепачівського старостинського округу, днями докотилася страшна трагічна звістка зі східних рубежів України. 10 грудня 2023 року на фронті пекельних бойових дій, поблизу населеного пункту Мар’їнка Донецької області, загинув наш земляк – військовослужбовець ЗСУ Дмитро Іванович Чернушенко. Для всіх, хто знав особисто Дмитра, ця чорна приголомшлива новина розірвала душі на шмаття.
