Затяжна і виснажлива російсько-українська війна не просто безпощадно вбиває. Вона знищує фізично, катує, тисне і морально ламає навіть найміцніших. Навіть до тих, хто сховався за стіною байдужості вона все ближче підкрадається, бо насправді ближче, ніж здається. У війни немає правил, вона вражає жорстокістю, залишаючи глибокі шрами на землі, у душах і серцях людей.
22 січня 2025 року на центральній площі міста Хорола відбулося урочисте відкриття Галереї Героїв, присвяченої пам’яті полеглих Захисників України. На центральній площі міста експоновано 109 портретів Героїв-захисників Хорольщини, які віддали свої життя за свободу і незалежність нашої держави. Із них – 108 сонцесяйних облич військових чоловіків та одне обличчя жінки – бойової медикині Ірини Новік (Мартинюк).
Падав і кришився бетон Донецького аеропорту від шквального ворожого вогню, але вони стояли насмерть… З 26 травня 2014 до 23 січня 2015 року точилися одні з найзапекліших боїв у російсько-українській війні. «Кіборги» довели всьому світу, що українські Захисники міцніші за бетон, а їхня сила волі, витримка і гарт міцніші за сталь.
Сучасна російсько-українська війна вражає своїми масштабами і жахливими наслідками. Ми втрачаємо наймужніших і найсміливіших – кращих синів і доньок України, які стали на її захист та кожного з нас. 20 грудня Хорольське земляцтво провело у вічність ще одного нашого земляка-військовослужбовця ЗСУ із Староаврамівського старостату, відважного Воїна – рядового солдата Руслана Анатолійовича Петраша.
Час не лікує біль від втрат, він замикає серце назавжди. Ще одне материнське серце розтерзала трагічна звістка із фронту. 12 грудня 2024 року в логові ворога загинув наш земляк із с.Вишняки – Ярослав Григорович Манженко. Молодший сержант, стрілець-номер обслуги десантно-штурмової бригади загинув унаслідок стрілецького бою, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі на вірність Україні та її народові.
Хорольська громада разом зі всією Україною вшанувала памʼять учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Цей памʼятний День відзначається на загальнодержавному рівні щорічно 14 грудня принагідно до завершення будівництва саркофагу над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком зловіщої електростанції. День вшанування рятівників людства від наслідків техногенної катастрофи планетарного масштабу встановлений в Україні згідно з Указом Президента від 10 листопада 2006 року.
Війна не просто безпощадно вбиває, вона руйнує і морально ламає навіть тих, хто здається сильним, міцним і незламним. У війни немає правил, вона вражає жорстокістю, залишаючи глибоко шрами на землі і в серцях людей. 13 вересня 2024 року став подвійним Днем жалоби для Хорольської громади, адже раптово обірвалося життя ще одного Захисника – Андрія Григоровича Кузуба. В один день Хорольське земляцтво провело у вічність двох Воїнів – Костюка Володимира Степановича із с.Костюки і Кузуба Андрія Григоровича із с.Козубівка.
Російський агресор приніс українському народові стаждання й нелюдські випробування, що досі не знав цивілізований світ і донині не усвідомив ціну непоправних неосяжних втрат. Стоголосим ехом людського болю, страхів, страждань, розпачу і мук доносяться із фрону трагічні звістки про втрату наших Героїв-захисників. Більше двох довгих років, з 30 травня 2022 року, невідомою була доля лікаря-травматолога з Хорольщини Сергія Івановича Тараненка.
Війна стала найбільшим випробуванням для українців, нашої національної гідності та волелюбності. На знак глибокої подяки і шани до полеглих Захисників 18 червня 2024 року відбулося урочисте відкриття Алеї пам’яті Героїв у с.Андріївка на вулиці Шевченка. На мармурових постаментах увіковічнили сонцесяйні обличчя чотирьох мужніх Воїнів, наших земляків із Андріївського старостату: Олега Григоровича Красножона, Ігоря Івановича Кірдана, Віталія Миколайовича Брижка та Вячеслава Вячеславовича Баранніка.
У цьому році Хорольська мистецька (музична) школа відзначає пишне свято – 65-річчя від дати заснування. 22 березня 2024 року в глядацькому залі розгорнулося ціле святкове мистецьке дійство, яке об’єднало широке коло людей різних поколінь і сфер діяльності. Втім, всіх присутніх у залі поєднала любов до мистецтва та різні стежини долі, які привели до порогу нашої славної музичної школи.
