Все частіше у натовпі зустрічаються згорьовані від втрат обличчя, все більше чорних хусток і спустошених від сліз очей. Сучасна війна вже давно вийшла за межі окопів і стрілецької зброї. Вона стала високотехнологічною, багатовимірною і неймовірно руйнівною – не лише фізично, а й психологічно, економічно, культурно. У новітній війні гинуть не лише тіла – змінюються люди, суспільства, нації. Війна призводить не лише до масових вбивств, а й до морального вигорання.
У середу, 23 липня 2025 року, Хорольське земляцтво провело останньою земною дорогою Героя – солдата Валерія Григоровича Рудя, який повернувся на рідну батьківську землю «на щиті».
Заупокійну літію на площі Тараса Шевченка в м.Хорол та чин похорону на цвинтарі в с.Покровська Багачка провів священнослужитель Полтавської єпархії Православної Церкви України, настоятель храмів у м.Глобино, с.Пироги, с.Опрішки і с.Корещина, митрофорний протоієрей – отець Василь Дяківнич. З жалобними промовами до рідних та присутніх на траурній церемонії прощання звернулися: секретар міської ради Юлія Бойко, староста Покровськобагачанського старостату Ганна Костюк та діловод Олена Гиря.
Валерій народився 5 січня 1992 року в селі Покровська Багачка, в багатодітній родині, де виховувалися п'ятеро дітей – двоє синів і троє доньок. Закінчив 11 класів Покровськобагачанської загальноосвітньої середньої школи, де про Валерія залишилися добрі спогади, як про скромного і працьовитого юнака. Після здобуття повної середньої освіти вирішив присвятити себе будівельній сфері, тож відразу після школи поїхав підкорювати столицю. У Києві тяжко працював на різних будівельних майданчиках, упродовж багатьох років його натрудженими руками зведено чимало об’єктів капітального будівництва. Ніколи не цурався важкої роботи і був готовий прийти на допомогу кожному, хто потребував його підтримки.
Валерій обрав шлях служби Україні і став справжнім символом мужності та відданості. На військову службу призваний 15 травня 2025 року по загальній мобілізації першим відділом Обухівського РЦК та СП Київської області. 03 липня 2025 року отримав свідоцтво до сертифікату, що посвідчує успішну здачу комплексних іспитів з базової загальновійськової підготовки за військово-обліковою спеціальністю «Стрілець» (ВОС-100) в 199-му навчальному центрі м.Житомир. Молодий Воїн був відданим військовій присязі та підтвердив готовність виконувати важливі завдання для захисту рідної землі на посаді стрільця-снайпера аеромобільної бригади Збройних Сил України.
14 липня 2025 року, у стрілецькому бою з противником на Дніпропетровщині, Валерій отримав відкрите осколкове сліпе поранення поперекової ділянки та проникаюче поранення черевної порожнини. На превеликий жаль, поранення виявилися несумісними з життям. Не дивлячись на небезпеку, він лишився вірним військовій присязі та залишився з честю, як справжній чоловік і мужній Захисник. Серце молодого Воїна Валерія назавжди зупинилося на 33 році життя…
Хорольська громада висловлює щирі співчуття родині полеглого Героя: синам – Ростиславу (2010 р.н.), Станіславу (2015 р.н.), сестрам – Світлані Григорівні Савчук, Наталії Григорівні Постоєнко, Вікторії Григорівні Рудь, брату – Роману Григоровичу Рудю, зятям – Сергію Олександровичу Постоєнку, Роману Сергійовичу Савчуку, невістці – Аліні Сергіївні Рудь, племінникам – Станіславу, Ярославу, Анастасії, Євгену, Назару, Анні, близьким, друзям, односельцям, бойовим побратимам та всім, хто берегтиме в серці теплі спогади про Воїна світла та шануватиме його безсмертний подвиг.
Поховали Героя у рідному селі поруч з могилами батьків за всіма православними традиціями і з військовими почестями під звуки трикратного салюту почесної варти. Валерій Григорович Рудь залишиться в наших серцях як символ справжнього героїзму і самовідданості. Його життя і служба є прикладом для наслідування для майбутніх поколінь, які продовжуватимуть його справу захисту нашої Вітчизни. Дітям своїм розкажіть, щоб пам'ятали Героїв України! Дітям дітей розкажіть, щоб пам'ять священну берегли віками!
Не забудемо і не пробачимо російським окупантам крізь віки і всі покоління. Світла пам'ять новітньому Герою України, вічна слава кращим синам і донькам, що полягли смертю хоробрих за Україну!
Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ
