Днями Хорольська громада отримала чорну звістку з військової частини про полеглого у листопаді минулого року Героя – Миколу Олександровича Манжоса, який нарешті повертається «на щиті» додому. Ім’я мужнього і відважного Захисника – солдата, оператора відділення безпілотних літаючих апаратів окремого взводу розвідки 1-ої окремої танкової Сіверської (Гончарівської) бригади назавжди залишиться символом незламності духу та жертовності в боротьбі за свободу України.
У стінах Хорольської міської ради відбулася важлива та зворушлива подія: нашого земляка – сержанта, командира танкового взводу танкової роти танкового батальйону 1 окремої танкової Сіверської (Гончарівської) бригади Сергія Миколайовича Козіна нагороджено медаллю «За оборону Чернігова». На превелику жаль, почесна бойова нагорода присвоєна танкісту посмертно.
Хорольська громада з важким болем і невимовною тугою повідомляє про полеглого у листопаді минулого року Героя – Миколу Олександровича Манжоса, який нарешті повертається «на щиті» додому. Ім’я мужнього і відважного Захисника – солдата, оператора відділення безпілотних літаючих апаратів окремого взводу розвідки 1-ої окремої танкової Сіверської (Гончарівської) бригади назавжди залишиться символом незламності духу та жертовності в боротьбі за свободу України.
Жорстока, кровопролитна війна підло обірвала молоде життя. Вона забирає кращих синів України, Героїв - захисників, людей, які захищають нас із вами від російського загарбника. Гине цвіт нації, йдуть ті, хто розуміє, що таке Батьківщина, що таке рідна земля.
Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронили у рідному селі Клепачі.
На фронті російсько-української війни гинуть кращі сини і доньки України. Когось вбивають рашисти на полю болю, когось мордують голодом і катують у полоні, а в когось не витримує серце. Ще одне гаряче й щире серце Воїна-захисника, яке боліло за Україну, не витримало постійної напруги. До рідного міста Хорола повернувся навічно військовослужбовець Збройних Сил України – мужній Воїн Микола Миколайович Рідкобород.
Через біль непоправних втрат людські душі перетворюються на випалені пустки. І день, і ніч війна не затихає і множить горе на нашій рідній українській землі. Війна назавжди таврує у нашій пам’яті, свідомості й підсвідомості знання про скороминущість існування, швидкоплинність життя і крихкість кришталевого миру.
Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України» від 24.11.2023 №775/2023 нашого земляка-військовослужбовця із із с.Стайки Староаврамівського старостату, солдата Олександра Вікторовича Кафтанова (17.07.1976 р.н.) відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Небо гнівиться на російських окупантів грозами і ридає проливними дощами за загиблими Захисниками України. Сьогодні ридала вся Хорольська громада від болю непоправної втрати. 9 липня 2023 року провели до місця вічного спочинку ще одного вірного сина України – Бровка Віктора Миколайовича. Попрощалися із Героєм на площі біля пам’ятника Тарасу Шевченку в місті Хорол. У середмісті зібралася велелюдна громада, аби віддати шану полеглому за кожного з нас Воїну світла.
У річницю повномасштабного вторгнення агресора, 24 лютого 2023 року, загинув земляк-військовослужбовець із с.Стайки Староаврамівського старостату – Олександр Вікторович Кафтанов. Не встигла висохнути окроплена слізьми земля на могилі загиблого Героя Дмитра Остапенка, як повернувся на вічний спочинок його бойовий побратим – солдат мотопіхотного батальйону 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців у складі механізованих військ ЗСУ.
