У пʼятницю, 23 травня 2025 року, з нагоди Дня Героїв, у місті Хоролі поблизу ботанічного саду відбулося покладання квітів до портретів полеглих Захисників і Захисниці Хорольщини на Алеї Героїв. Віддати шану загиблим у ході великої визвольної війни Захисникам нашої громади та всієї України прийшли секретар міської ради Юлія Бойко, голова філії ГО «Сімʼї загиблих учасників бойових дій Полтавщини» Надія Данильченко та рідні загиблих військовослужбовців, представники виконавчого комітету та структурних підрозділів Хорольської міської ради.

29 січня 2025 року Указом Президента України №60 за виняткову мужність і самопожертву, проявлену в боях за свободу і незалежність України, орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагороджено молодшого сержанта Ярослава Григоровича Манженка.

Памʼять про полеглих Героїв, які віддали життя за мирне життя кожного з нас – священна! З 16 березня 2022 року в Україні щоденно о 9:00 год. проводиться загальнонаціональна хвилина мовчання для вшанування пам’яті загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Це встановлено Указом Президента України від 16 березня 2022 року №143/2022.

Хорольська громада в подвійному траурі й жалобі. Пекучий біль і гіркий смуток чорним крилом вкотре торкнувся нашого краю. У четвер, 06 березня 2025 року, великою родиною хорольці попрощалися з двома Героями-захисниками – Романом Миколайовичем Чигрином та Леонідом Миколайовичем Дешевим, які одночасно з різних фронтових напрямків повернулися «на щиті» на малу Батьківщину.

До повномасштабної війни на площі Великого Кобзаря в середмісті Хорола випускників міських шкіл урочисто проводжали у доросле життя. Тепер ця площа стала місцем скорботи, звідки проводжають Героїв останньою земною дорогою. «На щиті» повернувся додому полеглий Герой, батько шести дітей, який не дожив до випускних своїх дітей. Його і всі великі плани на життя безжально вбила країна-терорист, для якої не шкода нікого, навіть дітей.

До повномасштабної війни на площі Великого Кобзаря в середмісті Хорола випускників міських шкіл урочисто проводжали у доросле життя. Тепер ця площа стала місцем скорботи, звідки проводжають Героїв останньою земною дорогою. «На щиті» повертається додому полеглий Герой, батько шести дітей, який не дожив до випускних своїх дітей. Його і всі великі плани на життя безжально вбила країна-терорист, для якої не шкода нікого, навіть дітей.

Затяжна і виснажлива російсько-українська війна не просто безпощадно вбиває. Вона знищує фізично, катує, тисне і морально ламає навіть найміцніших. Навіть до тих, хто сховався за стіною байдужості вона все ближче підкрадається, бо насправді ближче, ніж здається. У війни немає правил, вона вражає жорстокістю, залишаючи глибокі шрами на землі, у душах і серцях людей.

Все більше свіжих могил з’являється на цвинтарях по всіх куточках України. Все більше державних прапорів майорить над тілами Героїв, що повернулися з поля бою «на щиті». Чорна звістка про загибель Воїна-земляка знову увірвалася у Хорольську громаду. Сповіщення про смерть Героя розірвало на шматки серця рідних і всіх, хто його знав особисто, як добродушну людину з великим золотим і хоробрим серцем.

У війни немає жодних правил. Вона вражає жорстокістю і кількістю людських втрат. Вже неможливо осягнути масштаби трагічних наслідків для України та для тих родин, які втратили найближчих і найдорожчих від посягань агресора. Можна повернути окуповані рашистами землі, можна відбудувати зруйновані диким племенем орків міста і села. Біда у тому, що неможливо воскресити із мертвих убитих рашистськими загарбниками людей.

У війни немає правил. Вона вражає жорстокістю і кількістю людських втрат. Вже неможливо осягнути масштаби трагічних наслідків для України та для тих родин, які втратили найближчих і найдорожчих. Можна повернути окуповані рашистами землі, можна відбудувати зруйновані диким племенем орків міста і села. Біда у тому, що неможливо воскресити з мертвих убитих рашистськими катами людей.