Є подвиги, над якими не владний час. Є імена, які назавжди викарбувані в історії Хорольської громади та України. Є материнський біль, якого не втамувати жодними словами, і нагороди, за якими стоїть найвища ціна – людське життя. Днями у місті Полтаві представники військової частини 3052 Національної гвардії України вручили високу державну нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня Ларисі Євгеніївні Вакуленко, матері полеглого Захисника України Романа Вікторовича Вакуленка.
Є нагороди, які ніколи не принесуть радості. Є відзнаки, що назавжди залишаться символами невимовного болю, нездійснених мрій та обірваних життів. Їх отримують не ті, хто заслужив, а ті, хто найбільше чекав їхнього повернення додому… У середу, 14 жовтня 2026 року, в адміністративному приміщенні Хорольської міської ради відбулася скорботна й водночас сповнена глибокої шани церемонія вручення державної і відомчої нагород рідним полеглих Захисників Хорольщини – Сергія Олексійовича Олексенка та Станіслава Федосійовича Новоселецького.
На пленарних засіданнях Хорольської міської ради розглядаються та вирішуються питання, що стосуються забезпечення належного функціонування міста Хорола та десяти старостинських округів Хорольської міської територіальної громади. Ці питання стосуються підтримки соціально-економічного розвитку громади, галузей освіти, медицини, культури, соціального захисту населення, врегулювання земельних відносин, житлово-комунального господарства та благоустрою тощо.
Є пам’ять, над якою безсилі час, відстань і забуття. Її не стерти роками, не заглушити болем, не викреслити з історії жодними подіями. Бо вона – у серцях матерів і батьків, у сльозах дружин, у дитячих очах, у мовчанні родин, які назавжди залишили за столом порожнє місце. Є імена, які навіки викарбувані в історії України – не чорнилом, а кров’ю, золотом жертовності, честі й незламності. Є подвиги, перед якими безсилі слова: залишається лише схилити голову, завмерти в скорботній тиші й подумки сказати найважливіше – дякуємо за Україну.
Війна має страшну властивість залишати по собі не лише могили, руїни й спустошені долі. Вона залишає запитання, на які роками не знаходиться відповіді: де наші рідні, де наші Воїни, чи живі вони, чи повернуться колись додому… Для родини та близьких очікування безвісти зниклого – це особливий біль. Біль без останнього прощання, без можливості схилити голову над могилою, запалити свічку й сказати: «спочивай із миром, рідний». Натомість – роки надії, молитов, душевного неспокою і віри в те, що одного дня рідна людина знову повернеться додому.
Сьогодні Хорольська міська територіальна громада разом із усім цивілізованим світом схиляє голови у глибокій скорботі. Ми вшановуємо пам'ять мільйонів невинно розстріляних, закатованих у концтаборах, заморених голодом та вбитих під час Другої світової війни. Цей день – гірке і суворе нагадування про те, до яких катастрофічних наслідків призводять ідеології ненависті та прагнення підкорити інші народи.
Знижки в магазинах, акції та спеціальні пропозиції є вже звичною річчю. Але в окремих випадках отримана знижка може вважатися доходом покупця та оподатковуватися. Головне правило: податки залежать від того, чи є знижка персональною. Якщо магазин або компанія встановили знижку для всіх покупців або для певного кола клієнтів на однакових умовах, така знижка не вважається доходом людини і не оподатковується.
Живий діалог, відсутність бюрократичних бар’єрів та фокус саме на реальних потребах бізнесу та громадян – саме так Офіс податкових консультантів Полтавщини відзначив свою першу річницю. Захід у форматі «поговоримо відверто» став сьогодні майданчиком для підведення співпраці за рік, вручення подяк представникам бізнесу, які найактивніше користуються послугами Офісу, нагород найкращим консультантам та, звісно, обговорення планів на майбутнє та розвитку подальшу взаємодії.
Повномасштабна війна щодня залишає на українській землі нові рани й забирає тих, хто ще вчора жив, любив, мріяв і чекав зустрічі з рідними. А для їхніх родин найтяжчим випробуванням часто стає не лише втрата, а й очікування – болісне, виснажливе, сповнене надії та страху. Очікування, у якому між «він повернеться» і «його вже немає» залишаються лише молитва, пам’ять і віра у диво. Саме так жила родина Дужик від 20 червня 2026 року. Довгі дні невідомості завершилися найстрашнішим підтвердженням – результатами ДНК-експертизи. Додому, на вічний спочинок, повернувся Захисник України, Воїн із хоробрим серцем – Євген Олександрович Дужик.
Імена восьми Героїв Новоаврамівського краю тепер викарбувані на чорному граніті. Їхні портрети щодня дивитимуться на рідну землю. А їхній подвиг назавжди залишиться у пам’яті тих, заради кого вони віддали найдорожче – власне життя. У четвер, 10 вересня 2026 року, в серці Новоаврамівського старостату відбувся комеморативний захід, сповнений скорботи, вдячності та світлої пам’яті. Цього дня ще двоє синів Новоаврамівської землі – Анатолій Андрійович Киба та Олександр Віталійович Кривчун назавжди повернулися додому в граніті меморіальних дошок.
