Зимове небо сипле не снігом, а тисне важкими похмурими хмарами, наче збирається пролити сльози смутку за тими, кого забрала кривава російсько-українська війна. Війна не зупиняється – у її безжальному палаючому горнилі продовжують обриватися людські життя. З невимовним болем втрати й тугою велелюдна громада Хорольщини провела у засвіти останньою земною дорогою мужнього Воїна-захисника – Силку Валерія Володимировича.
Зимове небо сипле не снігом, а тисне важкими похмурими хмарами, наче збирається пролити сльози смутку за тими, кого забрала кривава російсько-українська війна. Війна не зупиняється – у її безжальному палаючому горнилі продовжують обриватися людські життя. З болем у серці та невимовним смутком громада схиляє голови в жалобі за полеглим Захисником України, уродженцем міста Хорола — Силкою Валерієм Володимировичем.
Дім має бути безпечним місцем, але для деяких людей саме там виникає загроза. Страждати від домашнього насильства можуть як жінки, так і чоловіки, а кривдниками стають не лише хтось з подружжя, але й інші родичі – батьки, діти, онуки. Як розпізнати ситуацію домашнього насильства та куди звертатися по допомогу – роз’яснюють юристи системи надання безоплатної правничої допомоги.
Війна безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Дні, тижні, місяці, які складаються в роки чекання стають нестерпним випробуванням для родин, чиї сини, чоловіки, батьки вважалися безвісти зниклими. Вони жили вірою, що рідний голос ще озветься, що диво повернення стане реальністю.
У нашій громаді День захисту дітей завжди був особливим святом, сповненим тепла, радості та щирих посмішок. Цього року ми традиційно відзначали його 1 червня, однак відповідно до Указу Президента України, надалі ця важлива дата відзначатиметься 20 листопада.
У Хорольському базовому будинку культури відбулися урочистості з нагоди головних державних свят – Дня Державного Прапора та 34-ої річниці Незалежності України. Захід об’єднав Хорольську громаду навколо найціннішого – свободи, єдності та пам’яті про тих, хто виборює право українців жити у вільній країні.
1 червня 2025 року трагічно обірвалося життя Андрія Сергійовича Волошина – молодого політика, громадського діяча, депутата Лубенської районної ради VIII скликання. Андрій народився 30 січня 1992 року в місті Хоролі Полтавської області. Виховувався у закладі дошкільної освіти «Малятко». Загальну середню освіту здобував у Хорольській гімназії.
26 квітня 1986 року світ побачив трагедію, яка розділила історію на «до» і «після». Чорнобиль – це не лише про техногенну екологічно-гуманітарну катастрофу планетарного масштабу. Це про героїзм тих, хто ціною власного життя рятував інших. Принагідно до 39 роковин аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, за ініціативи міського голови Сергія Волошина та за підтримки депутатського корпусу міської ради виділено кошти з бюджету Хорольської міської територіальної громади для ліквідаторів Хорольщини, включаючи переселенців.
Через біль непоправних втрат людські душі перетворюються на випалені пустки. І день, і ніч війна не затихає і множить горе на нашій рідній українській землі. Війна назавжди таврує у нашій пам’яті, свідомості й підсвідомості знання про скороминущість існування, швидкоплинність життя і крихкість кришталевого миру.
Через біль непоправних втрат людські душі перетворюються на випалені пустку. І день, і ніч війна не затихає і множить горе на нашій рідній українській землі. Війна назавжди таврує у нашій пам’яті, свідомості й підсвідомості знання про скороминущість існування, швидкоплинність життя і крихкість кришталевого миру. Кожна нова трагічна звістка запалює пекельний вогонь страждань і туги у зранених душах рідних, згорьованих осиротілих дітях. З кожним сповіщенням про смерть із фронту згасають очі й огортає темінь серця земляків Хорольського краю.
