Війна не просто безпощадно вбиває, вона руйнує і морально ламає навіть тих, хто здається сильним, міцним і незламним. У війни немає правил, вона вражає жорстокістю, залишаючи глибоко шрами на землі і в серцях людей. 13 вересня 2024 року став подвійним Днем жалоби для Хорольської громади, адже раптово обірвалося життя ще одного Захисника – Андрія Григоровича Кузуба. В один день Хорольське земляцтво провело у вічність двох Воїнів – Костюка Володимира Степановича із с.Костюки і Кузуба Андрія Григоровича із с.Козубівка.
На передовій все залежить від волі, рішучості, бойової злагодженості та витривалості. Втім, немає жодних гарантій і жодних шансів вижить, коли ворог нещадно нищить наших захисників шквальним вогнем. 25 липня 2024 року на одному з найзапекліших напрямків фронту, поблизу н.п. Торецьк Бахмутського р-ну Донецької області, наш земляк із с.Радьки Староаврамівського старостату, старший сержант, командир міномету ОМБр ЗСУ – Сергій Валерійович Зибарєв отримав тяжкі поранення при виконанні бойового завдання із захисту Батьківщини.
На передовій все залежить від волі, рішучості, бойової злагодженості та витривалості. Втім, немає жодних гарантій і жодних шансів вижить, коли ворог нещадно нищить наших захисників шквальним вогнем. 25 липня 2024 року на одному з найзапекліших напрямків фронту, поблизу н.п. Торецьк Бахмутського р-ну Донецької області, наш земляк із с.Радьки Староаврамівського старостату, старший сержант, командир міномету 32 ОМБр ЗСУ – Сергій Валерійович Зибарєв отримав тяжкі поранення при виконанні бойового завдання із захисту Батьківщини.
Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України» від 08.12.2023 №817/2023 нашого земляка-військовослужбовця із с.Новоаврамівка, солдата Михайла Леонідовича Мар’ясова (13.02.1988 р.н.) відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Кожен новий день наближення до перемоги переповнюється гіркотою втрат. У небесному строю великого воїнства Захисників України постав ще один Герой з Хорольщини, взірець гідності та мужності – Валентин Вікторович Голуб. У день прощання із полеглим Героєм ридало небо, від суму рвалося надвоє…
Білими лебедями відлітають у вирій незвіданих світів молоді Захисники, земне життя яких безжально забирає ворожа російська армія. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, загублена доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших.
Білими лебедями відлітають у вирій незвіданих світів молоді Захисники, земне життя яких безжально забирає ворожа російська армія. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, загублена доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших.
Ще одне молоде життя забрала невблаганна кровопролитна російсько-українська війна. Ворог не думає зупинятися, не шкодуючи ні військових, ні цивільне мирне населення. І кількість жертв на лінії розмежування і на всій території України, куди дістали ракети оскаженілих рашистів, уже неможливо осягнути. Замість медозборів, кожен ранок серпня гірчить полином і ми все більше отримуємо трагічні звістки і новини, не встигаючи оговтуватись від масштабних наслідків сучасної війни.
У кривавій боротьбі за свободу України героїчно загинув наш земляк-військовослужбовець із Хорола – Сергій Юрійович Кришталь. Молодому солдату через місяць мало б виповнитися лише 22 роки… 21 травня на площі горя і печалі в середмісті Хорола зібралася велелюдна громада, щоб навічно провести останньою життєвою дорогою Героя у засвіти.