Війна безжально випробовує нас на міцність, загострює відчуття короткочасності людського життя й крихкості миру у світі, який досі не спромігся зупинити російський тероризм. Чорні звістки одна за одною приходять у Хорольську громаду – повертаються додому наші Герої, які тривалий час вважалися безвісти зниклими. Їхні імена стають символами мужності, братерства та самопожертви. Ще один син України, наш земляк – Вакуленко Роман Вікторович, уродженець села Штомпелівка, повертається додому «на щиті».
13 березня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, Роман отримав тяжку вибухову травму та опікову хворобу внаслідок ворожого удару баражуючим боєприпасом з FPV-дрону. Разом із ним у тому ж окопі перебував його побратим і щирий друг – Ковшов Володимир Петрович.
Вони дружили ще в мирному житті, разом стали на захист Батьківщини, служили у складі однієї бригади, пліч-о-пліч боронячи Україну. Того трагічного дня обох накрила ворожа атака. Тяжко поранені, вони, попри нестерпний біль, намагалися дістатися своїх побратимів, аби врятувати один одного. Роман перестав дихати першим… Володимир, проявивши надлюдські зусилля, вибрався з-під обстрілу, але поранення виявилися несумісними з життям. Після тривалої боротьби у вітчизняних та польському госпіталях він відійшов у вічність, а 12 травня 2024 року був похований на рідній землі. Дорога повернення Романа Вікторовича додому виявилася значно довшою. Лише через рік і сім місяців його особу вдалося встановити за результатами ДНК-експертизи. Тепер Герой буде упокоєний за православними традиціями та з військовими почестями – поруч із могилкою свого побратима на Алеї Слави центрального кладовища в м.Хорол.
Ця історія – про незламну дружбу, вірність присязі та справжню жертовність. Ця історія не повинна відійти у забуття, бо подвиг Героїв і справжня дружба підтверджують силу й незламність української нації. Хорольська громада, як і вся Україна, схиляє голову перед подвигом найкращих синів України. Пам’ять про Романа Вакуленка та Володимира Ковшова житиме в серцях усіх, хто знає ціну свободи.
Схиляємо голови у скорботі й щиро співчуваємо: мамі – Ларисі Євгеніївні Вакуленко, брату – Дмитру Вікторовичу Вакуленку, синам – Владиславу Романовичу Вакуленку та Максиму Романовичу Синягівському, дружині – Каріні Олександрівні Синягівській, тещі – Катерині Олександрівні Синягівській, тітці – Людмилі Миколаївні Лукаш, двоюрідному брату – Євгенію Віталійовичу Деркачу, двоюрідній сестрі – Марії Віталіївні Кузнєцовій, зятю – Олександру Вікторовичу Іванову, племінниці – Анастасії Ігорівні Кузнєцовій, близьким, кумам, однокласникам, друзям, колегам, нацгвардійцям та всім, кому смерть Героя Романа пече невимовним болем.
Роман залишив по собі не лише спогади, а ще й незгасаючий вогонь – чистий, яскравий, сильний, що горить у серцях тих, хто досі продовжу боротьбу за свободу. Його імʼя вписане золотом в новітню історію України, як символ честі, мужності й нескореного духу.
5 листопада 2025 року оголошується Днем жалоби у Хорольській міській територіальній громаді. На знак скорботи за загиблим Героєм Вакуленком Романом Вікторовичем забезпечити приспущення Державного прапора України з траурною стрічкою на будинках і спорудах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій. Обмежено проведення концертно-розважальних заходів на території громади. Заборонено аудіозвучання музики та реклами у закладах торгівлі та громадського харчування.
Увага! Прощання з новітнім Героєм відбудеться у середу, 5 листопада, об 11:00 год. на площі біля пам’ятника Т.Г.Шевченку, а чин похорону – на Алеї Слави центрального кладовища м.Хорол по вул. Небесної Сотні.
Вічна шана і слава Герою Роману Вакуленку. Не забудемо його добре імʼя, не забудемо славний подвиг.
