У тиші, що звучала гучніше за будь-які слова, відбулася подія, яку неможливо виміряти ані часом, ані звичними людськими відчуттями. Подія, де біль і гордість стояли поруч, тримаючись за руки, відбулася в адміністративному приміщенні Хорольської міської ради. Відбулося урочисте вручення державної нагороди тому, хто вже не прийде, але назавжди залишиться в нашій пам’яті і стукоті сердець.
Світлі дні Великоднього передзвоння, що мали б нести надію, мир і духовне оновлення, знову оповиті невимовним болем страшної війни. Напередодні Вербної неділі Хорольську громаду пронизала чергова чорна звістка, від якої стискається серце й холоне душа. У середу, 1 квітня 2026 року, на бойовій позиції у Краматорському р-ні Донецької обл., до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі, героїчно загинув солдат-піхотинець, стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону 143-ї окремої механізованої бригади ЗСУ – Ярослав Олександрович Терентєв.
Українська земля знову схилила голову в пошані перед мужністю свого сина – Воїна, який, пройшовши крізь найжорстокіші випробування війни, навіки вписав своє ім’я у літопис незламності нашого народу. Відповідно до Указу Президента України від 04.12.2025 №882/2025 «Про відзначення державними нагородами України» солдата Станіслава Федосійовича Новоселецького посмертно нагороджено медаллю «За військову службу Україні».
Дорогою честі повертається з фронтових рубежів у безсмертя Герой, який загартувався в запеклих боях і став не просто Воїном, а легендою. Ще одна болюча втрата чорним крилом торкнулася Хорольської землі – у скорботі схиляємо голови перед світлою пам’яттю Андрія Олександровича Папія, уродженця села Ялосовецьке.
Відповідно до Указу Президента України від 4 грудня 2025 року № 885 «Про відзначення державними нагородами України» нашого земляка, уродженця міста Хорола, солдата Радченка Костянтина Миколайовича посмертно удостоєно високої державної нагороди – ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
Війна не зупиняється і її неможливо поставити на паузу. У горнилі жахливої, кровопролитної російсько-української війни щодня обриваються життя військових та цивільних – і це найбільша трагедія людської цивілізації. Зима січе морозами й знову приносить чорні звістки з фронту, що холодом проходять крізь серця небайдужих. Ще одна біда прийшла у Хорольську громаду, яка провела у засвіти земляка з Вишняківського старостату – Керницького Валентина Вікторовича.
Дощова похмура осінь прийшла на українську землю – четверта осінь повномасштабної війни… Її тишу, в задумі, з шелестом пожовклого листя і холодним подихом вітру, постійно розривають звуки сирен. Ще більше чується стогін скорботи, у прохолоді ранків – подих втрат, що бентежать серце і нагадують: війна триває. Війна не знає пір року – вона палить і серця, і долі, забираючи найкращих синів України. І з кожним осіннім листком земля приймає нову гірку звістку про тих, хто не повернувся з фронту…
У п’ятницю, 29 серпня 2025 року, в самому серці села Вишняки відбулася урочиста й водночас жалобна подія – відкриття меморіальних дошок на честь мужніх земляків, які віддали своє життя за свободу і незалежність України. Цей день невипадково співпав із Днем пам’яті загиблих Захисників України, коли вся країна схиляє голови у шані перед своїми Героями.
Щиро і сердечно вітаю Вас з професійним святом – Днем військ зв’язку! Надійний військовий зв’язок завжди був і є запорукою успішного виконання військами завдань в будь-яких умовах. Нині неможливо уявити жодного військового формування без зв’язківців – адже вони забезпечують постійну взаємодію між підрозділами, підсилюючи бойову готовність, оперативність і надійність управління військами.
За доблесть і безсмертний подвиг нашого земляка із с.Левченки Клепачівського старостату – солдата, старшого стрільця 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штумового взводу 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону 80 ОДШБр Станіслава Леонідовича Остапенка нагороджено високою державною нагородою.
