Є дати, що стають не просто календарною відміткою, а світлим знаком вдячності за прожите життя. Цьогоріч, 6 лютого, Хорольська громада з особливою шаною та теплом відзначає визначну подію – 80-річний ювілей Людмили Семенівни Ревеки, жінки високої духовної культури, педагогині, громадської діячки, поетеси, берегині освіти й історичної пам’яті не одного покоління.

У вівторок, 3 лютого 2026 року, Хорольську громаду сколихнула гірка й болюча звістка – передчасно обірвалося життя нашого товариша, доброго друга й щирої людини Абуассби Бахааеддіна С.М. У четвер, 5 лютого 2026 року, хорольці попрощалися з «Бахою» біля адміністративної будівлі Територіального центру соціального обслуговування Хорольської міської ради.

Щиро вітаємо вас зі світлим християнським святом – Стрітенням Господнім, яке відзначається 2 лютого в Україні вже третій рік поспіль з переходом на новоюліанський календар за новим стилем. Це день символічної зустрічі світла і темряви, надії й страху, добра і зла. День, коли людство побачило Спасителя, як символічний знак перемоги життя над смертю.

20 січня – День вшанування пам’яті «Кіборгів». День тих, хто став символом незламності, честі й жертовної любові до Батьківщини. Захисники Донецького аеропорту довели всьому світові: українських Воїнів неможливо зламати – ні бетоном, ні вогнем, ні смертю.

Скорботна звістка чорним крилом знову накрила Хорольщину… Січень стискає землю крижаними обіймами, а крізь серця лине тихий, скорботний подих ще однієї непоправної втрати. Україна втратила ще одного свого вірного Сина, а рідна земля – Героя, ім’я якого навіки вписане золотими літерами в історію боротьби великого і незламного українського народу за свободу, гідне життя і мирне небо.

Страшна війна продовжує вести свій кривавий лік. Вона ламає людські долі та приносить з собою лише горе. Щодня ми платимо дуже високу ціну за нашу свободу і незалежність. 

Час не лікує біль утрат – він лише вчить жити з раною, що назавжди оселилася в серці. Ще одну родину сколихнула трагічна звістка, ще одна сім’я залишилася з невимовним болем.

Пам’ять про Героїв живе в наших серцях. Вона зобов’язує нас схиляти голови перед їхнім подвигом, вшановувати кожне віддане життя та щиро дякувати за жертовність, що стала ціною нашої свободи.

Морозний грудень огортає світ прозорою тишею в очікуванні дива, а різдвяна зірка ось-ось зійде над оселями, запалюючи в серцях вогник надії. У цей час юні таланти Хорольщини відкрили двері у власну казку. Це та чарівна казка, народжена з дитячої уяви й щирості, зігріта теплом маленьких рук і великою мрією, що вміє вірити беззастережно.

Зимове небо сипле не снігом, а тисне важкими похмурими хмарами, наче збирається пролити сльози смутку за тими, кого забрала кривава російсько-українська війна. Війна не зупиняється – у її безжальному палаючому горнилі продовжують обриватися людські життя. З болем у серці та невимовним смутком громада схиляє голови в жалобі за полеглим Захисником України, уродженцем міста Хорола — Силкою Валерієм Володимировичем.