Коли йдуть у вічність такі люди, як Федір Федорович, утворюється порожнеча і світ стає меншим, сірим і спустошеним. Для рідних і близьких світ стає тьмяним і порожнім, бо війна жорстоко вбиває і забирає безповоротно. З глибоким сумом повідомляємо, що у найскорботніший день Страсного Великого тижня – страсну п’ятницю, 18 квітня 2025 року на 53 році життя перестало битися серце Героя, відданого сина і Захисника України – Федіра Федоровича Галая.
З глибоким сумом повідомляємо про трагедію, що трапилася 11 квітня 2025 року. Після тривалої боротьби за життя відійшов у вічність наш земляк із міста Хорола, Герой-захисник України – Володимир Олександрович Качаненко. 25 лютого 2025 року солдат, стрілець стрілецького відділення окремого стрілецького батальйону 63 ОМБр отримав тяжке поранення в голову в результаті ворожого танкового обстрілу, гідно й героїчно даючи відсіч противнику.
До повномасштабної війни на площі Великого Кобзаря в середмісті Хорола випускників міських шкіл урочисто проводжали у доросле життя. Тепер ця площа стала місцем скорботи, звідки проводжають Героїв останньою земною дорогою. «На щиті» повертається додому полеглий Герой, батько шести дітей, який не дожив до випускних своїх дітей. Його і всі великі плани на життя безжально вбила країна-терорист, для якої не шкода нікого, навіть дітей.
Війна наносить все глибші рани. Війна не жаліє нікого, забираючи навічно кращих синів і доньок України. З глибоким сумом сповіщаємо, що наш земляк з Хорольщини – Олександр Миколайович П’янін, який вважався зниклим безвісти з 29 липня 2022 на Чернігівщині, повертається додому на вічний спочинок після пройденого пекла кровопролитної російсько-української війни.
Затяжна і виснажлива російсько-українська війна не просто безпощадно вбиває. Вона знищує фізично, катує, тисне і морально ламає навіть найміцніших. Навіть до тих, хто сховався за стіною байдужості вона все ближче підкрадається, бо насправді ближче, ніж здається. У війни немає правил, вона вражає жорстокістю, залишаючи глибокі шрами на землі, у душах і серцях людей.
Затяжна і виснажлива російсько-українська війна не просто безпощадно вбиває. Вона знищує фізично, катує, тисне і морально ламає навіть найміцніших. Навіть до тих, хто сховався за стіною байдужості вона все ближче підкрадається, бо насправді ближче, ніж здається. У війни немає правил, вона вражає жорстокістю, залишаючи глибокі шрами на землі, у душах і серцях людей.
Війна не жаліє нікого, хто опиняється під прицільним ворожим вогнем. У російсько-українській війні країна-агресор позбувається непотрібного баласту, а Україна втрачає найкращих. Затамувавши подих у безкінечному потоку втрат, ми всі з великими надіями та вірою в дива чекали з початку нового 2025 року новин про припинення кровопролиття, про врегулювання збройного конфлікту шляхом притягнення до відповідальності й найвищої міри покарання рф за масові вбивства мирних українців і військових.
Ми продовжуємо втрачати наших людей, які гинуть від масованих ракетних атак у мирних населених пунктах і в боях на фронті. Хорольська громада з глибоким сумом повідомляє про важку втрату. У бою за незалежність та свободу України загинув наш земляк, справжній патріот і Герой, солдат, стрілець-снайпер окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України – Кірій Ігор Сергійович.
Сучасна російсько-українська війна вражає своїми масштабами і жахливими наслідками. Ми втрачаємо наймужніших і найсміливіших – кращих синів і доньок України, які стали на її захист та кожного з нас. З глибоким сумом сповіщаємо про загибель ще одного нашого земляка-військовослужбовця ЗСУ із Староаврамівського старостату, відважного Воїна – рядового солдата Руслана Анатолійовича Петраша.
Війні не видно ні кінця, ні краю. На жаль, у її горнилі гинуть кращі з кращих сини і доньки України, на долю яких випала благородна, але смертельно небезпечна місія захищати. З глибоким сумом і болем сповіщаємо Хорольську громаду про гірку втрату нашого земляка-військовослужбовця Сергія Анатолійовича Єрченка.
