Війна безжально увірвалася в життя українців, розділивши його 24 лютого 2022 року на «до» і «після». Вона принесла біль утрат, гіркоту розлук і чорні звістки, що крають серця родин та громад. Та водночас ця жорстока доба явила світові справжню силу українського духу – незламність, жертовність і любов до рідної землі, за яку наші Воїни стали стіною. У боротьбі за свободу і незалежність України віддав власне життя наш земляк – Сергій Олексійович Олексенко.
Війна безжально увірвалася в життя українців, розділивши його 24 лютого 2022 року на «до» і «після». Вона принесла біль утрат, гіркоту розлук і чорні звістки, що крають серця родин та громад. Та водночас ця жорстока доба явила світові справжню силу українського духу – незламність, жертовність і любов до рідної землі, за яку наші Воїни стали стіною. У боротьбі за свободу і незалежність України віддав власне життя наш земляк – Сергій Олексійович Олексенко.
Страшна війна продовжує вести свій кривавий лік. Вона ламає людські долі та приносить з собою лише горе. Щодня ми платимо дуже високу ціну за нашу свободу і незалежність.
Осінь знову прийшла на українську землю – четверта осінь повномасштабної війни… Її тишу, в задумі, з шелестом пожовклого листям і холодним подихом вітру, постійно розривають звуки сирен. Ще більше чується стогін скорботи, у прохолоді ранків – подих втрат, що бентежать серце і нагадують: війна триває. Війна не знає пір року – вона палить і серця, і долі, забираючи найкращих синів України. І з кожним осіннім листком земля приймає нову гірку звістку про тих, хто не повернувся з фронту…
Четверта осінь повномасштабної війни рясніє не дощами, а сльозами гірких втрат. Болем краються серця, адже у вир небуття білими журавлями відлітають кращі сини і доньки України – наші славні Герої-захисники. Хорольська громада з глибоким сумом отримала звістку про загибель свого земляка – Єреська Олександра Олеговича, 1982 року народження. Він віддав найдорожче – своє життя за свободу і незалежність рідної держави, за мирне небо над Україною та за кожного з нас.
Сьогодні ми вшановуємо тих, хто тримає на своїх плечах міць броні й вогню, хто робить танкові війська незламною опорою Збройних Сил України. Танкісти знають з бойового досвіду: танк сильний лише тоді, коли весь екіпаж працює як єдиний злагоджений механізм. Ваша відвага, вміння швидко реагувати й чітко діяти в екстремальних ситуаціях, чути побратима без зайвих слів лише по погляду чи жестах – це та сила, що робить грізну машину ще міцнішою в бою.
29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави. Ця дата болить, мов свіжа рана, нагадуючи нам про неосяжну жертовність тих, хто став на захист рідної землі. Хорольська громада з глибоким сумом і вдячністю схиляє голови перед світлою пам’яттю полеглих Героїв-земляків у лихоліття російсько-української війни.
Все частіше у натовпі зустрічаються згорьовані від втрат обличчя, все більше чорних хусток і спустошених від сліз очей. Сучасна війна вже давно вийшла за межі окопів і стрілецької зброї. Вона стала високотехнологічною, багатовимірною і неймовірно руйнівною – не лише фізично, а й психологічно, економічно. У новітній війні гинуть не лише тіла – змінюються люди, суспільства, нації. Війна призводить не лише до масових вбивств, а й до морального вигорання.
Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Хорол з глибоким сумом повідомляє про непоправну втрату – 8 червня 2025 року після тяжкої хвороби відійшов у вічність наш колега і добрий друг Литвишко Віктор Васильович.
З глибоким сумом сповіщаємо, що 31 травня 2025 року на 48-му році життя перестало битися серце Дорошенко Світлани Володимирівни – адміністратора відділу «ЦНАП» виконавчого комітету Хорольської міської ради. Світлана Володимирівна народилася 15 липня 1976 року в місті Хоролі. Атестат про повну загальну середню освіту отримала у Штомпелівський середній школі.
