Зимове небо сипле не снігом, а тисне важкими похмурими хмарами, наче збирається пролити сльози смутку за тими, кого забрала кривава російсько-українська війна. Війна не зупиняється – у її безжальному палаючому горнилі продовжують обриватися людські життя. З болем у серці та невимовним смутком громада схиляє голови в жалобі за полеглим Захисником України, уродженцем міста Хорола — Силкою Валерієм Володимировичем.
17 грудня 2025 року увійшло в історію як особлива дата для ветерана російсько-української війни, уродженця села Покровська Багачка Ярошенка Григорія Анатолійовича. Саме цього дня у Полтаві, під час офіційних урочистостей, т.в.о. начальника Полтавської обласної військової адміністрації Володимир Когут вручив українським Захисникам і Захисницям сертифікати на придбання житла.
У скорботі та глибокій шані Хорольщина схиляє голови перед світлою пам’яттю свого земляка Юрія Олександровича Чурганова, який посмертно удостоєний державної нагороди – ордена «За мужність» ІІІ ступеня. Відповідно до Указу Президента України від 30 вересня 2025 року №698 «Про відзначення державними нагородами», солдат, стрілець-снайпер механізованого відділення 47-ої окремої механізованої бригади «Маґура» відзначений за особисту відвагу, самовідданість і вірність військовій присязі.
Опадає осіння тиша, і крізь неї лине скорботний подих чергової тяжкої втрати. У небо здіймаються янголи, несучи на своїх світлих крилах душу Захисника. Хорольщина з болем у серці провела останньою земною дорогою у засвіти нашого земляка з Вишняківського старостату, відданого Воїна, мужнього сина України – Руслана Анатолійовича Юшка.
Опадає осіння тиша, і крізь неї лине скорботний подих чергової тяжкої втрати. У небо здіймаються янголи, несучи на своїх світлих крилах душу Захисника. Хорольщина з болем у серці отримала трагічну звістку: загинув наш земляк з Вишняківського старостату, відданий Воїн, мужній син України – Руслан Анатолійович Юшко.
З осінніми туманами опускається на землю тиха зажура, і немов приглушує світ чорна скорбота. У вічність відійшов ще один мужній син України – наш земляк із Вишняківського старостату Войтик Юрій Миколайович. Чесна й добра людина, Воїн світла, пройшов крізь горнило війни, отримав поранення і довгий час боровся за життя, але не вистояв.
Опускається на землю тиха зажура, і немов приглушує світ чорна скорбота, бо відійшов у вічність ще один мужній син України – наш земляк із Вишняківського старостату Войтик Юрій Миколайович. Чесна й добра людина, Воїн світла, пройшов крізь горнило війни, отримав поранення і довгий час боровся за життя, але не вистояв.
У кожної війни є свої хроніки болю, але найтяжчими сторінками стають не зруйновані будівлі чи поділені навпіл міста – найтяжчими є імена. Імена тих, чиє життя обірвала російська агресія. Тих, хто вмів любити, жити, творити, працювати, мріяти. Серед цих золотих імен – Ярий Сергій Олександрович, син своєї землі, доброї родини, чесної праці та світлого серця.
Війна безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Дні, тижні, місяці, які складаються в роки чекання стають нестерпним випробуванням для родин, чиї сини, чоловіки, батьки вважалися безвісти зниклими. Вони жили вірою, що рідний голос ще озветься, що диво повернення стане реальністю.
У четвер, 20 листопада, міський голова Сергій Волошин спільно з капітаном першого відділу Лубенського РТЦК та СП Наталією Шегерою урочисто вручили відзнаку «За сумлінну службу», присвоєну Указом Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 квітня 2025 року №283, військовослужбовцю – солдату Батюку Андрію Васильовичу, механіку-водію 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованого батальйону.



border="0">
border="0">