Вечір 27 червня 2025 року став особливим для тих, хто попрощався зі шкільним життям і ринув до обріїв дорослого життя. У цей святковий і водночас сумний вечір сплелись воєдино гіркота прощання зі світлом великої надії. У душевній і зворушливій атмосфері пройшов випускний вечір у Андріївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, де попрощалися з дитинством п’ятеро здобувачів освіти – двоє молодих мрійників і троє мрійниць, які ось-ось вирушають у дорогу самостійного життя.
На жаль, останнім часом посилилася інтенсивність масованих обстрілів населення. Ворожа армія російської федерації системно і цинічно наносить масовані удари по об'єктах життєзабезпечення населення та інших цивільних спорудах за допомогою дронів-камікадзе, які за звуковими якостями нагадують роботу мототехніки.
Новорічні свята прийшли у нашу громаду не з радісною атмосферою і подарунками. Чорні рядки сповіщень про смерть приносять у родини хорольців невтішні звістки про непоправні втрати, а разом з тим – скорботу, біль і сльози. Днями дружина Захисника Талана Віталія Володимировича отримала сповіщення про смерть свого чоловіка, який добровольцем став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабної російсько-української війни. Деякий час Герой служив у роті охорони 1-го відділу Лубенського РТЦК та СП.
Новорічні свята прийшли у нашу громаду не з радісною атмосферою і подарунками. Чорні рядки сповіщень про смерть приносять у родини хорольців невтішні звістки про непоправні втрати, а разом з тим – скорботу, біль і сльози. Днями дружина Захисника Талана Віталія Володимировича отримала сповіщення про смерть свого чоловіка, який добровольцем став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабної російсько-української війни. Деякий час Герой служив у роті охорони 1-го відділу Лубенського РТЦК та СП.
У війни немає жодних правил. Вона вражає жорстокістю і кількістю людських втрат. Вже неможливо осягнути масштаби трагічних наслідків для України та для тих родин, які втратили найближчих і найдорожчих від посягань агресора. Можна повернути окуповані рашистами землі, можна відбудувати зруйновані диким племенем орків міста і села. Біда у тому, що неможливо воскресити із мертвих убитих рашистськими загарбниками людей.
Бойові медалі й нагороди – це не лише відзначення подвигу за мужність і звитягу, проявлені під час виконання військового обов’язку для захисту України та її народу. Це реліквія, яка залишиться навіки й передаватиметься із покоління в покоління. Це новітня історія, яку вивчатимуть і шануватимуть майбутні покоління. Це біль і сльози рідних, що все життя несуть тягар непоправної втрати і непомірної жертовності. Це метал, просякнутий кров’ю і потом, обпалений і закалений полум’ям страшної російсько-української війни, яка повномасштабно триває вже майже 1000 днів, а в цілому понад 10 років.
29 серпня – день, коли вся Україна вшановує пам’ять Захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Сумно від того, що білими лебедями в небеса відлітають найкращі – Цвіт Української Нації. Безстрашні, мужні наші Герої, що віддали своє життя за свободу рідної землі. Вони заслуговують, щоб їх пам’ятали.
Все частіше у Хорольську громаду приходять трагічні звістки з усіх напрямків бойових зіткнень з військовими підрозділами російських окупантів. Все більше противник завдає тяжких втрат українцям, безжально обриваючи молоді життя. Все більше свіжих могил зʼявляється на Алеї Слави міського кладовища і в селах нашої громади. Ці втрати спустошують і розривають душу на шмаття. Аби не втратити Україну, ми втрачаємо її кращих синів і доньок.
У весняний день, 14 березня, наче завмерло все живе в природі навкруги. Із глибоким смутком і скорботою Хорольська громада навічно прощалася на площі Великого Кобзаря із новітнім Героєм України – Олександром Васильовичем Твердовським. Щоразу все важче й важче отримувати звістки про втрати наших молодих бійців, які мужньо боронять рідну землю…
Не встигають висихати сльози на площі, де Хорольська громада прощається з кращими синами України. Знову чорна трагічна звістка донеслась у наш край про вихід зі строю в лавах відважних Захисників України нашого земляка-прикордонника – Вячеслава Вячеславовича Баранніка.
