Є біль, який не вщухає з роками… Є подвиг, над яким не владний час… Є імена, що назавжди вписані кров’ю в героїчний літопис української незламності. У День Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Хорольська громада з глибокою скорботою, безмежною вдячністю та молитвою на вустах схиляє голови перед світлою пам’яттю Воїнів-десантників усіх поколінь, які віддали найдорожче – власне життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої країни.
Є люди, чия смерть – це не просто особиста втрата для родини. Це втрата цілої епохи. 9 серпня 2026 року земляцтво Хорольщини схилило голови в глибокій скорботі. На 79-му році життя перестало битися золоте серце Почесного громадянина міста Хорола, митрофорного протоієрея, настоятеля храму святих апостолів Петра і Павла Полтавської єпархії ПЦУ, письменника, публіциста, поета, художника, композитора, педагога, депутата кількох скликань Хорольської міської ради – Василя Васильовича Симулика.
Традиційно у третій четвер травня в Україні та за її межами відзначають Всесвітній день вишиванки – свято, яке об’єднує українців навколо національних традицій, культурної спадщини та духовних цінностей нашого народу. З нагоди 20-ї річниці Всесвітнього дня вишиванки засновники національного фестивалю Код нації оголошують про проведення Всеукраїнського фотоконкурсу.
Мешканці Хорольської міської територіальної громади схиляють голови у глибокій скорботі… У вічність відійшла жінка надзвичайної долі – взірець мудрості, порядності та безмежного милосердя – Любов Костянтинівна Кравцова. Її життя було тихим і світлим служінням людям. Серце цієї жінки завжди билося в унісон із болем і радощами рідного краю, а її життєвий шлях став прикладом щирості, людяності та великої любові до людей.
Війна безжально увірвалася в життя українців, розділивши його 24 лютого 2022 року на «до» і «після». Вона принесла біль утрат, гіркоту розлук і чорні звістки, що крають серця родин та громад. Та водночас ця жорстока доба явила світові справжню силу українського духу – незламність, жертовність і любов до рідної землі, за яку наші Воїни стали стіною. У боротьбі за свободу і незалежність України віддав власне життя наш земляк – Сергій Олексійович Олексенко.
Січень стискає землю крижаними обіймами, а крізь серця лине тихий, скорботний подих чергової непоправної трагедії. Україна втратила ще одного свого вірного Сина, а рідна земля – Героя, ім’я якого навіки вписане золотими літерами в історію боротьби великого і незламного українського народу за свободу, гідне життя і мирне небо.
Скорботна звістка чорним крилом знову накрила Хорольщину… Січень стискає землю крижаними обіймами, а крізь серця лине тихий, скорботний подих ще однієї непоправної втрати. Україна втратила ще одного свого вірного Сина, а рідна земля – Героя, ім’я якого навіки вписане золотими літерами в історію боротьби великого і незламного українського народу за свободу, гідне життя і мирне небо.
Опадає осіння тиша, і крізь неї лине скорботний подих чергової тяжкої втрати. У небо здіймаються янголи, несучи на своїх світлих крилах душу Захисника. Хорольщина з болем у серці провела останньою земною дорогою у засвіти нашого земляка з Вишняківського старостату, відданого Воїна, мужнього сина України – Руслана Анатолійовича Юшка.
У Хорольську громаду знову, мов чорні круки, злітаються скорботні звістки. Вони крають серце болем і розривають душу кожного, хто вірить у відновлення справедливого для України миру та молиться за своїх Захисників. І знову невблаганна війна забирає найдорожче – життя Героя Пономаренка Валентина Анатолійовича, який понад усе любив Україну, її землю, її людей.
День журналіста святкується в Україні щорічно 6 червня. Це професійне свято, засноване на честь прийняття Національної спілки журналістів України (НСЖУ) до Міжнародної федерації журналістів 6 червня 1992 року. Ця дата стала відліком визнання важливості журналістської роботи та свободи слова в суспільстві. У цей день вітаємо з професійним святом усіх причетних до медійної сфери: усіх майстрів пера, дилетантів і професіоналів, початківців і ветеранів.
