Війна не просто безпощадно вбиває, вона руйнує і морально ламає навіть тих, хто здається сильним, міцним і незламним. У війни немає правил, вона вражає жорстокістю, залишаючи глибоко шрами на землі і в серцях людей. 13 вересня 2024 року став подвійним Днем жалоби для Хорольської громади, адже раптово обірвалося життя ще одного Захисника – Андрія Григоровича Кузуба. В один день Хорольське земляцтво провело у вічність двох Воїнів – Костюка Володимира Степановича із с.Костюки і Кузуба Андрія Григоровича із с.Козубівка.
Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронили у рідному селі Клепачі.
На фронті російсько-української війни гинуть кращі сини і доньки України. Когось вбивають рашисти на полю болю, когось мордують голодом і катують у полоні, а в когось не витримує серце. Ще одне гаряче й щире серце Воїна-захисника, яке боліло за Україну, не витримало постійної напруги. До рідного міста Хорола повернувся навічно військовослужбовець Збройних Сил України – мужній Воїн Микола Миколайович Рідкобород.
Ворог має ідеологічні спотворені погляди, які суперечать цінностям і переконанням цивілізованих людей. За мирне існування в цивілізованому суспільстві віддають життя наші Захисники, серед яких був земляк з міста Хорола – старший солдат, стрілець-радіотелефоніст Національної гвардії України (в/ч 3052) Руслан Васильович Фенько.
Битва за незалежність і територіальну цілісність України не вщухає і набирає ще більш страшних обертів, ще з більшими трагічними наслідками і людськими втратами. У суботу, 4 листопада, над площею національного генія і пророка Тараса Шевченка у м.Хорол нависли свинцеві важкі хмари. І небо, і багатолюдна громада з сумом проводжали у засвіти полеглих Героїв – хорольця Романа Володимировича Левченка та бахмутчанина Сергія Анатолійовича Сидоренка.
У останній лютневий день Хорольська громада попрощалася з молодим воїном, який навічно повернувся до рідного краю на щиті із поля бою. 24 лютого 2023 року, у річницю повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, загинув мешканець громади, родом із села Клепачі, старший солдат, водій роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців – Дмитро Станіславович Остапенко.
У річницю повномасштабного вторгнення агресора, 24 лютого 2023 року, трапилася страшна біда. Загинув наш земляк, родом із села Клепачі, старший солдат, водій роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців – Дмитро Станіславович Остапенко.
Шановні мешканці Хорольської міської територіальної громади!
У травні 2022 року, на злеті свого життя в 20-річному віці загинув наш земляк-військовослужбовець, солдат Національної гвардії України – Новоселецький Максим Володимирович. До останнього подиху Герой залишався вірним військовій присязі, мужньо обороняючи м.Маріуполь Донецької області. Жалобна церемонія прощання з нашим Захисником відбудеться 30 жовтня, орієнтовно о 13:00 год. на кладовищі його рідного села Клепачі. Віддамо останню шану зі всіма почестями, як належить справжньому Герою!
