Війна не просто безпощадно вбиває, вона руйнує і морально ламає навіть тих, хто здається сильним, міцним і незламним. У війни немає правил, вона вражає жорстокістю, залишаючи глибоко шрами на землі і в серцях людей. 13 вересня 2024 року став подвійним Днем жалоби для Хорольської громади, адже раптово обірвалося життя ще одного Захисника – Андрія Григоровича Кузуба. В один день Хорольське земляцтво провело у вічність двох Воїнів – Костюка Володимира Степановича із с.Костюки і Кузуба Андрія Григоровича із с.Козубівка.

Військовослужбовець Збройних Сил України Андрій Кузуб на підставі висновку військово-лікарської комісії через посттравматичний стресовий розлад, отримані поранення та контузії був відправлений у відпустку на лікування. Пройшовши довгий воїнський шлях, життя нашого земляка з Андріївського старостату обірвалося 12 вересня 2024 року. Його смерть стала результатом тяжких психологічних розладів, які він отримав під час виконання службових обовʼязків на захисті нашої країни. Андрій Григорович мужньо боронив свободу та незалежність України в АТО/ООС та в ході повномасштабної російсько-української війни, жертвуючи своїм здоров’ям і душевним спокоєм заради нас усіх. На жаль, як це часто буває після важких бойових дій, його внутрішні рани виявилися занадто глибокими.

Народився наш Захисник 5 грудня 1970 року в с.Козубівка, нині Андріївського старостату. На той час закінчив Андріївську восьмирічку, а згодом Софинське СПТУ №48 і освоїв спеціальність «Тракторист». З 1989 по 1991 рік проходив строкову військову службу в рядах радянської армії в м.Оренбург, пізнаючи ази ракетних військ. Після демобілізації повернувся на малу Батьківщину й розпочав трудову діяльність за фахом у базовому сільськогосподарському підприємстві.

З 2014 по 2015 рік проходив військову службу в зоні АТО/ООС, переживши Іловайську трагедію та до останнього обороняючи Донецький аеропорт. Виконував бойові завдання на посаді сапера інженерно-саперного взводу в складі 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Повернувся на деякий час у рідне село і продовжив трудовий шлях, працюючи трактористом, а пізніше через погіршення стану здоровʼя – охоронником у СВК «Андріївський».

28 квітня 2022 року призваний по мобілізації першим відділом Лубенського РТЦК та СП. Солдат був призначений на посаду стрільця та прикомандирований до окремої механізованої бригади ЗСУ. Бойовий шлях проходив на Авдіївському напрямку з ротацією на короткостроковий період у Черкаську область.

Його жертовність та багаторічна військова служба в імʼя України та великого українського народу назавжди залишаться в наших серцях. Висловлюємо щирі співчуття великій родині Кузуб, близьким, друзям, колегам, односельцям та бойовим побратимам, підтримуємо їх у цей важкий час. Розділяємо біль гіркої втрати та сумуємо разом з колишньою дружиною – Наталією Вікторівною Кузуб, донькою Ольгою (1992 р.н.), синами Романом (1995 р.н.) та Святославом (2009 р.н.), племінниками Олегом, Євгеном Кузуб і Тетяною Рєзніковими, двоюрідними братоми – Юрієм Миколайовичем Московченком та Віктором Миколайовичем Московченком, тіткою – Марією Миколаївною Московченко та дядьком – Віктором Миколайовичем Кузубом.

Війна забирає найкращих, руйнує родини, життя, мрії. Щоденні втрати, біль, невизначеність стають частиною буденного життя, безповоротно змінюючи тих, хто на передовій, і тих, хто залишився вдома чекати.

Кожен постріл, кожен вибух відлунюється не тільки в окопах, а й у душах людей, тавруючи незгладимий відбиток. Жорстокість війни проявляється у тому, як вона перетворює людей – змушує їх ставати сильнішими, жорсткішими, але водночас крихкішими та вразливішими. Війна руйнує і тіла, і душі, залишаючи після себе не тільки зруйновані міста, але й зруйновані життя. Саме так, на жаль, ця страшна війна зруйнувала і життя Андрія Григоровича.

Поховали Захисника на кладовищі в його рідному с.Козубівка Андріївського старостату за християнськими традиціями та з військовими почестями. Пам’ять про Андрія Григоровича Кузуба завжди житиме в наших серцях, а його жертва ніколи не буде забута.

Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ