Указами Президента України Героїв Хорольщини – двох наших земляків, які віддали життя за свободу й незалежність держави, відзначено високими державними нагородами за проявлену особисту відвагу, стійкість і самопожертву в боях за Україну. Відповідно до Указу Президента України від 1 липня 2025 року №446/2025 орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагороджено старшого сержанта Гусаренка Олександра Євгеновича з села Клепачі.
Коли йдуть у вічність такі люди, як Федір Федорович Галай, утворюється порожнеча і світ стає меншим, сірим і спустошеним. Для рідних і близьких світ стає тьмяним і порожнім, бо війна жорстоко вбиває і забирає безповоротно. Напередодні найбільшого православного свята Великодня, 19 квітня 2025 року, хорольське земляцтво провело в засвіти зі всіма почестями Героя, відданого сина і Захисника України – Федора Федоровича Галая.
Коли йдуть у вічність такі люди, як Федір Федорович, утворюється порожнеча і світ стає меншим, сірим і спустошеним. Для рідних і близьких світ стає тьмяним і порожнім, бо війна жорстоко вбиває і забирає безповоротно. З глибоким сумом повідомляємо, що у найскорботніший день Страсного Великого тижня – страсну п’ятницю, 18 квітня 2025 року на 53 році життя перестало битися серце Героя, відданого сина і Захисника України – Федіра Федоровича Галая.
Хорольська громада в подвійному траурі й жалобі. Пекучий біль і гіркий смуток чорним крилом вкотре торкнувся нашого краю. У четвер, 06 березня 2025 року, великою родиною хорольці попрощалися з двома Героями-захисниками – Романом Миколайовичем Чигрином та Леонідом Миколайовичем Дешевим, які одночасно з різних фронтових напрямків повернулися «на щиті» на малу Батьківщину.
Війна не просто безпощадно вбиває, вона руйнує і морально ламає навіть тих, хто здається сильним, міцним і незламним. У війни немає правил, вона вражає жорстокістю, залишаючи глибоко шрами на землі і в серцях людей. 13 вересня 2024 року став подвійним Днем жалоби для Хорольської громади, адже раптово обірвалося життя ще одного Захисника – Андрія Григоровича Кузуба. В один день Хорольське земляцтво провело у вічність двох Воїнів – Костюка Володимира Степановича із с.Костюки і Кузуба Андрія Григоровича із с.Козубівка.
Замість життєдайних дощів українська земля омивається гіркими сльозами втрат, потоками крові Захисників і мирних людей, які стали жертвами російського терору. Від болю втрат німіє простір, завмирає все навкруги і сенс буття фарбується у темні барви. Горе стукає в оселі земляків та заставляє стискатися наші серця. Нова страшна звістка прийшла у нашу Хорольську громаду.
Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронили у рідному селі Клепачі.
Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронять у рідному селі Клепачі.
Трагічні звістки з фронту не дають налюбуватися буйним розквітом весни, насолодитися сонячним чистим небом. Усі яскраві барви затьмарюють горе, сум, відчай і біль гірких втрат. Ці почуття постійно супроводжують українців і вся краса навколишнього світу нині має занадто страшну ціну… У розквіті весни згасають молоді життя у пеклі кровопролитної російсько-української війни.
Наша згуртованість і активність для відсічі ворогу наразі є вирішальною. 358 днів героїчного протистояння ворогу показали всьому світу міць і незламність українського народу, його неймовірні бойовий дух і сталевий гарт. Підтримка кожного з нас військових Збройних сил України, зміцнення оборони має особливу вагу. Ми досягли важливого розуміння, що за своє ми повинні боротися власними силами і допомагати українській армії усім, чим тільки можемо.
