У день, коли слово «пам’ять» звучить особливо проникливо, Хорол схилив голови в глибокій скорботі й безмежній вдячності. 17 квітня 2026 року Алею Героїв доповнено конструкціями з портретами 30 полеглих Захисників – відданих синів України, які поклали своє життя за її свободу і гідне майбутнє. Ця урочиста й водночас щемлива подія об’єднала Хорольську громаду у спільній скорботі та глибокій пошані. 

Світлі дні Великоднього передзвоння, що мали б нести надію, мир і духовне оновлення, знову оповиті невимовним болем страшної війни. Напередодні Вербної неділі Хорольську громаду пронизала чергова чорна звістка, від якої стискається серце й холоне душа. У середу, 1 квітня 2026 року, на бойовій позиції у Краматорському р-ні Донецької обл., до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі, героїчно загинув солдат-піхотинець, стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону 143-ї окремої механізованої бригади ЗСУ – Ярослав Олександрович Терентєв.

У кожної війни є свої хроніки болю, але найтяжчими сторінками стають не зруйновані будівлі чи поділені навпіл міста – найтяжчими є імена. Імена тих, чиє життя обірвала російська агресія. Тих, хто вмів любити, жити, творити, працювати, мріяти. Серед цих золотих імен – Ярий Сергій Олександрович, син своєї землі, доброї родини, чесної праці та світлого серця.

Сьогодні у світі відзначають День гуманітарної допомоги – день вдячності людям, які своєю працею та добрими вчинками рятують життя та дарують надію. Гуманітарна допомога – це не лише речі чи ресурси, а насамперед щире бажання підтримати ближнього у скруті.

У строю нацгвардійців на одного Воїна, на жаль, стало менше. Хорольську громаду облетіла трагічна чорна звістка про передчасну смерть військовослужбовця. За трагічних обставин під час ДТП у місті Києві, проходячи лікування після отриманих множинних поранень на полі бою, загинув наш земляк з села Березняки – Станіслав Миколайович Кірюшкін.

У засвіти відлетіла світла душа Балюк Віри Іванівни

У понеділок, 19 серпня 2024 року, перестало битися серце людини, яка залишила після себе світлий слід доброти і людяності. Немає такої людини із тих, хто її знав, яка могла б висловити заперечення стосовно того, що Віра Іванівна – жінка рідкісної вдачі з притаманними їй мудрістю, розсудливістю, ясним розумом, тактовністю, ввічливістю, привітністю, порядністю, чесністю, відповідальністю.

Український інформаційно-видавничий центр «Галактика» та Міжнародний благодійний фонд «Незламна українська нація» проводять підготовку Національного благодійного проєкту «Гордість і слава України». Мета – розповісти суспільству та вшанувати незламних, успішних українців, які сьогодні стоять на захисті нашої країни, а також тих, хто своїми добрими справами і конкретними людськими вчинками забезпечують життєдіяльність країни, добробут населення, допомагають ЗСУ та об’єднують націю. 

Хорольська громада провела у вічність ще одного полеглого за Батьківщину Героя. На щиті із поля бою повернувся на вічний спочинок до батьківського рідного краю ще один Захисник – Скрипніченко Олександр Сергійович. У 33-річному віці навічно обірвалося його життя і перестало битися відважне серце справжнього Воїна.

11 грудня – День благодійництва, який відзначається в Україні згідно з Указом Президента 15-й рік поспіль. Фундаментом доброти і людяності в усі часи і для всіх народів було і залишається благодійництво. Це одна із голових форм допомоги, яка стає порятунком чи підтримкою для тих, хто потрапив у біду чи опинився у тенетах складних життєвих обставин.