Хорольська громада провела у вічність ще одного полеглого за Батьківщину Героя. На щиті із поля бою повернувся на вічний спочинок до батьківського рідного краю ще один Захисник – Скрипніченко Олександр Сергійович. У 33-річному віці навічно обірвалося його життя і перестало битися відважне серце справжнього Воїна.
Стоячи на колінах, зі сльозами розпачу і співчуття, сотні людей зустріли домовину з тілом убитого кровожерливою путінською армадою солдата. Співчуття рідним і близьким висловили у жалобних промовах секретар міської ради Юлія Бойко та начальник відділення рекрутингу та комплектування першого відділу Лубенського РТЦК та СП, майор Анатолій Крутько. Літію за упокій душі Олександра провів Благочинний Хорольського і Семенівського церковного округу Полтавської єпархії Православної Церкви України, митрофорний протоієрей, отець Іван Сушінець.
Олександр героїчно загинув 6 березня 2023 року поблизу населеного пункту Новоселівка Краматорського р-ну Донецької обл., під час виконання бойового завдання, при відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України. До останнього подиху в запеклому бою Захисник залишався вірним військовій присязі та українському народові, самовіддано і добросовісно виконуючи військовий обов’язок у званні молодшого сержанта на посаді розвідника-кулеметника 3 групи 2 роти 1 загону спеціального призначення 71-ої окремої єгерської бригади у складі Десантно-штурмових військ ЗСУ.
Олександр народився 19 червня 1989 року в смт Комінтерново Лиманського району Одеської області. Разом з родиною в дитячому віці переїхав на малу Батьківщину своєї мами у село Покровську Багачку. Тут промайнуло його босоноге щасливе дитинство, безтурботні шкільнні роки. Після закінчення 11 класів Покровськобагачанської загальноосвітньої школи, здобув професійно-технічну освіту у Полтавському ПТУ за спеціальністю «Помічник бурильника». Однак трудову діяльність розпочав не за фахом. Перші трудові здобутки були на посаді фуражира молочно-товарної ферми в ТОВ «Астарта-Прихоролля».
Не боявся важкої роботи, труднощів і завжди виділявся справжніми чоловічими вчинками. Під час проходження строкової служби в лавах української армії, з 2007 по 2008 роки, проявив високі морально-вольові якості та був удостоєний відзнакою – нагрудним знаком військової доблесті «Гвардія». Командування військової частини у селищі Десна Чернігівської області характеризувало молодого й завзятого військовослужбовця як дисциплінованого, надійного, відповідального. Саме ці якості він підтвердив у бою, прикриваючи спини бойових побратимів.
Олександр Сергійович був призваний по мобілізації 20 березня 2022 року і прикріплений до військової частини 71-ої окремої єгерської бригади. У період відпустки, у вересні 2022 року, запропонував руку і серце коханій Анастасії Іванівні із села Березняки. Одна з найгарніших пар Покровськобагачанського старостату, після 8 років спільного цивільного життя, стала на весільний рушник. Олександр був люблячим чоловіком для дружини і турботливим батьком для трьох діток – 10-річного Ростислава, 9-річної Світланки і 7-річної Катрусі. Разом із ними у чорній жалобі схилили голови над домовиною батьки – Людмила Іванівна та Сергій Олександрович, молодший брат Вадим та їх велика рідня. Краються й німіють від болю втрати серця всіх тих, хто знав Олександра особисто і назавжди запам’ятає його світлий образ, доброзичливу усмішку і глибокий осмислений погляд, який буде тепер лише на фото і в пам’яті людській.
Захоронили молодого Героя на цвинтарі у с.Покровська Багачка. Молімося за упокій душі новопреставленого Воїна Небесного легіону Олександра, який віддав своє життя за нас та Україну!
Бути Воїном – означає жити вічно! У наших серцях, пам’яті, поколіннях, віках!
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
