Повномасштабна війна щодня залишає криваві рани на українській землі, забираючи найкращих синів і дочок нашого народу. Для багатьох родин час зупинився у страшній невідомості – між надією та болем, між молитвами про диво і страхом почути найтяжчу звістку. Місяці очікування, пошуків і безсонних ночей стали нестерпним випробуванням для рідних Захисників, які зникли безвісти під час виконання бойових завдань.
Коли земля вбирається у найкращі шати весни, а сади тонуть в опалому білосніжному цвіті й теплий травневий вітер приносить запах нового життя, Хорольську громаду пронизала страшна звістка, від якої стискається серце і холоне душа. Безжальна війна, яка щодня випробовує Україну на міцність, забрала ще одного вірного сина своєї землі, мужнього Захисника – Героя Сергія Андрійовича Шевченка.
У нашій історії є дати, над якими не владний час. Вони, мов незгасні свічі пам’яті, палають у серцях поколінь, нагадуючи про страшні випробування, героїзм і жертовність українського народу. Однією з таких трагічних сторінок людства стала Друга світова війна – кривава рана ХХ століття, що чорним полум’ям пройшла долями 66 народів світу, залишивши по собі мільйони скалічених життів, сирітство, руїни та невимовний біль для багатьох поколінь і народів.
Дорогою честі та нескореної звитяги повернувся з фронтових рубежів у безсмертя Герой, який загартувався в запеклих боях і став не просто Воїном, а легендою. Молодший сержант, старший стрілець-оператор 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону 3 окремої штурмової бригади ЗСУ – Андрія Олександровича Папія став у стрій небесного Легіону і став взірцем Воїнської честі не лише для бойового братерства, а й для нащадків.
Саме цього дня у 1945 році було звільнено нацистський концентраційний табір Освенцим (Аушвіц) – символ нелюдської жорстокості, масових страт і «фабрики смерті», де загинули євреї, поляки, роми та представники інших народів. Офіційно визнано: під час Голокосту було вбито до 6 мільйонів євреїв – третину всього єврейського народу.
І знову Хорольська громада в смутку та скорботі… Серце крається від отриманої тяжкої звістки... У жорстоких боях за Україну, мир та свободу, героїчно загинув наш земляк із міста Хорола – Іван Григорович Радько (10.08.1990 р.н.).
Війна безжально випробовує нас на міцність, загострює відчуття короткочасності людського життя й крихкості миру у світі, який досі не спромігся зупинити російський тероризм. Чорні звістки одна за одною приходять у Хорольську громаду – повертаються додому наші Герої, які тривалий час вважалися безвісти зниклими. Їхні імена стають символами мужності, братерства та самопожертви. Ще один син України, наш земляк – Вакуленко Роман Вікторович, уродженець села Штомпелівка, повертається додому «на щиті».
До повномасштабної війни на площі Великого Кобзаря в середмісті Хорола випускників міських шкіл урочисто проводжали у доросле життя. Тепер ця площа стала місцем скорботи, звідки проводжають Героїв останньою земною дорогою. «На щиті» повернувся додому полеглий Герой, батько шести дітей, який не дожив до випускних своїх дітей. Його і всі великі плани на життя безжально вбила країна-терорист, для якої не шкода нікого, навіть дітей.
До повномасштабної війни на площі Великого Кобзаря в середмісті Хорола випускників міських шкіл урочисто проводжали у доросле життя. Тепер ця площа стала місцем скорботи, звідки проводжають Героїв останньою земною дорогою. «На щиті» повертається додому полеглий Герой, батько шести дітей, який не дожив до випускних своїх дітей. Його і всі великі плани на життя безжально вбила країна-терорист, для якої не шкода нікого, навіть дітей.
27 січня в Україні та світі відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. У цей день в 1945 році звільнили концентраційний табір Освенцим (Аушвіц) – місце ув’язнення, проведення дослідів над людьми і страти євреїв, поляків, циган та інших жертв. Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту.
