Ворог вривається, вгризається в нашу землю, продовжує нищити все живе і стирати з лиця землі українські міста і села. Найсміливіші, найкращі сини і доньки України ціною власного здоров’я, а то й життя зупиняють страшну ворожу навалу. У четвер, 15 серпня, у Хорольській міській територіальній громаді оголошено День жалоби.

Понад 10 років зведені віками українські міста і села потерпають від нещадних атак московитів, що бездумно руйнують все на своєму шляху і безжально нищать людей. Мужні Воїни української армії гідно дають відсіч окупантам, боронячи від цих кровожерливих монстрів своїх рідних, Україну і весь її народ. Втім, війна не буває без втрат. І найстрашніші, але неминучі втрати – наші люди.

День прикордонника – це професійне свято тих, хто цілодобово стоїть на варті України, охороняючи кордони України від зовнішніх посягань, боронячи її територіальну цілісність та суверенітет.

І знову Хорольська громада в смутку та скорботі… Серце крається від отриманої тяжкої звістки... У жорстоких боях за Україну, мир та свободу, героїчно загинув наш земляк із села Ковтуни – Артем Анатолійович Кравченко (25.06.1989 р.н.).

Невимовний біль охоплює серце кожного небайдужого мешканця Хорольщини. З першого дня повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Артем добровільно пішов боронити рідну землю, рідну домівку, кожного з нас…

Саме в цей день в 1945 році  звільнили концентраційний табір Освенцим (Аушвіц) – місце ув’язнення, проведення дослідів над людьми і страти євреїв, поляків, циган та інших жертв. Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту.

28 червня цього року Україна відзначатиме 27-му річницю прийняття Конституції – головного нормативно-правового акта держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, права та обов’язки громадян.

Війна продовжує нести з собою смерть і горе, невблаганно забирає життя наших земляків. Хорольський край знову сколихнула трагічна звістка про загибель військовослужбовця – жителя села Вишняки Сергія Миколайовича Козіна. Із фронту батьки отримали страшне сповіщення про смерть рідного сина, якого вони виховали справжнім чоловіком, патріотом, щирою, доброзичливою і порядною людиною, відважним і сміливим Захисником України та її великого народу.

Усе більше імен наших земляків поповнюють когорту  Героїв, які до останнього стояли у двобої з лютим ворогом. І куди вже далі розбивати серця непоправними втратами… Щоразу, коли приходить звістка з фронту про загибель наших Захисників, стискається серце і рветься на частини від болю.