Повномасштабна війна щодня залишає на українській землі нові рани й забирає тих, хто ще вчора жив, любив, мріяв і чекав зустрічі з рідними. А для їхніх родин найтяжчим випробуванням часто стає не лише втрата, а й очікування – болісне, виснажливе, сповнене надії та страху. Очікування, у якому між «він повернеться» і «його вже немає» залишаються лише молитва, пам’ять і віра у диво. Саме так жила родина Дужик від 20 червня 2026 року. Довгі дні невідомості завершилися найстрашнішим підтвердженням – результатами ДНК-експертизи. Додому, на вічний спочинок, повернувся Захисник України, Воїн із хоробрим серцем – Євген Олександрович Дужик.
Знову чорним крилом скорботи огорнулася Хорольська громада. Знову війна принесла невимовний біль і непоправну втрату. Сонячні літні дні відступили перед важкими сминцевими хмарами, ніби сама небесна височінь оплакує Героїв, які відлітають у засвіти. Захищаючи Україну та право нашого народу жити на своїй землі, відійшов у вічність мужній Воїн, бойовий медик 2 мінометної батареї мотопіхотного батальйону 153 окремої механізованої бригади Збройних Сил України, молодший сержант Лисюк Антон Юрійович – людина великого серця, незламної волі та відданості Батьківщині.
Знову чорним крилом скорботи огорнулася Хорольська громада. Знову війна принесла невимовний біль і непоправну втрату. Сонячні літні дні відступили перед дощовими хмарами, ніби сама небесна височінь оплакує Героїв, які відлітають у засвіти. Захищаючи Україну та право нашого народу жити на своїй землі, відійшов у вічність мешканець села Бовбасівка, мужній Воїн, бойовий медик 2 мінометної батареї мотопіхотного батальйону 153 окремої механізованої бригади Збройних Сил України, молодший сержант Лисюк Антон Юрійович – людина великого серця, незламної волі та відданості Батьківщині.
Зимове небо сипле не снігом, а тисне важкими похмурими хмарами, наче збирається пролити сльози смутку за тими, кого забрала кривава російсько-українська війна. Війна не зупиняється – у її безжальному палаючому горнилі продовжують обриватися людські життя. З невимовним болем втрати й тугою велелюдна громада Хорольщини провела у засвіти останньою земною дорогою мужнього Воїна-захисника – Силку Валерія Володимировича.
Зимове небо сипле не снігом, а тисне важкими похмурими хмарами, наче збирається пролити сльози смутку за тими, кого забрала кривава російсько-українська війна. Війна не зупиняється – у її безжальному палаючому горнилі продовжують обриватися людські життя. З болем у серці та невимовним смутком громада схиляє голови в жалобі за полеглим Захисником України, уродженцем міста Хорола — Силкою Валерієм Володимировичем.
Військовослужбовці Сил спеціальних операцій ЗСУ завжди були і є уособленням сталевої міці, незламного духу, бойового гарту, надвисоких морально-вольових бійцівських якостей та фізичної витривалості. На жаль, серед кагорти спецпризначенців на одного такого воїна стало менше… 11 вересня 2022 року за трагічних обставин обірвалося життя нашого земляка-військовослужбовця, командира 3 роти спеціального призначення, молодого солдата ССО – Олега Валерійовича Драненка.
Лучний метелик – це не колорадський жук , чи інший відомий нині шкідник. Про нього пам’ятають лише сивочолі агрономи, коли в минулі роки він хмарами знімався в повітря після проїзду автомобіля в вечірні години біля поля, де він розселявся і розмножувався, вдень як правило метелики сидять під листками рослин.
Шановні земляки, дорогі хорольці!
Прийміть вітання з нагоди потрійцного свята в Україні – Дня захисника Вітчизни, Покрови Пресвятої Богородиці та Дня українського козацтва! У цей день ми вшановуємо героїчні подвиги найкращих синів і доньок України, які захищають суверенітет і територіальну цілісність нашої Батьківщини, наслідуючи успадковані невмируці козацікі традиції, зміцнюючи звитягу та нескореність українського народу.
Жовтень – особлива пора року... Це чарівна барвиста осіння пора з тихим шелестом опалого золотавого листя під ногами, свинцевими купчасто-дощовими хмарами у небі, чистими після щедрих врожаїв ланами, вранішніми туманами і першими приморозками. Це особливі миттєвості нашого життя з теплими ковдрами, теплою атмосферою в домівках, ароматною кавою, духмяною домашньою випічкою, приємними зустрічами і задушевними бесідами довгими вечорами.
Недаремно у перший день жовтня наймудріше старше покоління відзначає подвійне свято – День ветеранів України та Міжнародний день людей похилого віку. Цього дня у Хоролі повітря пронизане особливою атмосферою свята. У різних куточках міста ветерани різних установ, підприємств та організацій відзначають важливе і значиме для себе свято.
