Військовослужбовці Сил спеціальних операцій ЗСУ завжди були і є уособленням сталевої міці, незламного духу, бойового гарту, надвисоких морально-вольових бійцівських якостей та фізичної витривалості. На жаль, серед кагорти спецпризначенців на одного такого воїна стало менше… 11 вересня 2022 року за трагічних обставин обірвалося життя нашого земляка-військовослужбовця, командира 3 роти спеціального призначення, молодого солдата ССО – Олега Валерійовича Драненка.
Шокуюче сповіщення під фатальним №11 отримали його рідні від начальника штабу й командира військової частини, яка обірвала всі надії і сподівання на повернення захисника з війни. На білому папірці із фронту було викладено обставини чорної страшної трагедії, яка трапилася вночі в районі населеного пункту Очеретино, поблизу м.Покровськ на Донеччині.
Після доставлення тіла загиблого на малу Батьківщину, 19 вересня відбулася траурна церемонія прощання з військовими почестями та за християнськими канонами у його рідному селі Вергунах Клепачівського старостату Хорольської міської територіальної громади. Останню дорогу до рідного дому місцеві мешканці засипали простирадлом із живих квітів. Навіть небо схилилося над загиблим воїном важкими свинцевими хмарами, додаючи невимовної журби і туги за обірване молоде життя.
З прощальними щемними промовами звернулися до присутніх: староста Клепачівського старостату – Юрій Миколайович Гузик, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів – Валентин Олексійович Місніченко, представник громадськості – Юрій Базіль, командир роти охорони, капітан – Юрій Іванович Яровий та класний керівник Олега – Олена Миколаївна Біріна. Вчителька з теплими словами згадала про одного з найкращих своїх учнів. Вона розповіла про патріотичні помисли свого вихованця і його непохитне прагнення захищати нашу державу попри проблеми із здоров’ям. Із гордістю згадала про його позивний «Доброволець» на війні та присвятила зворушливі до сліз авторські віршовані рядки, які огорнули серця присутніх чорною скорботою.
Народився Олег 21 січня 1983 року в с.Вергуни, там навчався у школі до 1996 року, а далі продовжив навчання у Шишаківській загальноосвітній школі й отримав атестат про повну середню освіту в 1998 році. Близько 16 років працював за різними професіями у місті Кременчуці. Переїхавши до міста Полтави, здобув вищу освіту та розпочав кар’єру рієлтора. На ринку нерухомого майна знайшов своє покликання і показав успішні результати роботи в обраній улюбленій справі. У нього було багато планів на життя, багато перспектив, але війна все перекреслила. 9 березня Олег у перших рядах був призваним Полтавським обласним ТЦК та СП за мобілізацією на період воєнного стану.
Слава Захиснику, який боровся до останнього за мир, свободу, справедливість і трагічно загинув в ім’я своєї неньки-України та незламного українського народу. Кожного дня, прокидаючись на світанку й проводжаючи захід сонця з першою зорею у тихому небі, ми маємо згадувати про ціну, яку заплатив загиблий Олег Драненко. Ми маємо цінувати подвиг усіх захисників і захисниць України, які поповнили небесний Легіон воїнів і більше ніколи не пізнають щастя людського земного життя.
На жаль, Герої вмирають, але здобувають вічне потойбічне життя і вічну славу. Такі воїни, як Олег, залишаються прикладом відчайдушної сміливості, нашим духовним орієнтиром і прикладом мужності для прийдешніх поколінь українців. Але їх більше немає для тих, кому вони потрібні живими. Схиляємо голови і розділяємо біль непоправної втрати разом із близькими та рідними загиблого спецназівця: мамою – Раїсою Іванівною Драненко, 15-річною донькою – Поліною Олегівною Драненко, колишньою дружиною – Драненко Оленою, цивільною дружиною – Вікторією Сергієвною Романченко, братом – Валентином Анатолієвичем Бобіренком та сестрою – Тетяною Володимирівною Крестьяна.
Хай Україна міцно тримає оборону від нападника зі щитом і мечем до здобуття Перемоги! А ми не забудемо про всіх тих, хто опинився на щиті… Вічна слава і незгасна світла пам’ять нашому Захиснику! Спочивай з миром, за який ти воював, Олеже!
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
