В останній день розпаленого сонцем першого літнього місяця, 30 червня 2024 року, на березі річки Голубиха у Вишняківському старостаті відбулося святкове атмосферне дійство – фестиваль «Барви Хорольщини». Благодійний фестиваль пронизаний духом унікальної, самобутньої, неповторної, різноманітної української культури, етнічних традицій та старовинних обрядів.
Не так часто надходять листи вдячності від командування військових частин, у яких проходять військову службу наші земляки і здобувають неабиякий авторитет. Днями на адресу голови Хорольської міської ради надійшов лист-подяка від командира військової частини А3425 у складі 61 окремої механізованої Степової бригади – кадрового в мирний час з’єднання ЗСУ, що перебуває у складі Корпусу резерву.
Через біль непоправних втрат людські душі перетворюються на випалені пустку. І день, і ніч війна не затихає і множить горе на нашій рідній українській землі. Війна назавжди таврує у нашій пам’яті, свідомості й підсвідомості знання про скороминущість існування, швидкоплинність життя і крихкість кришталевого миру. Кожна нова трагічна звістка запалює пекельний вогонь страждань і туги у зранених душах рідних, згорьованих осиротілих дітях. З кожним сповіщенням про смерть із фронту згасають очі й огортає темінь серця земляків Хорольського краю.
Все частіше у Хорольську громаду приходять трагічні звістки з усіх напрямків бойових зіткнень з військовими підрозділами російських окупантів. Все більше противник завдає тяжких втрат українцям, безжально обриваючи молоді життя. Все більше свіжих могил зʼявляється на Алеї Слави міського кладовища і в селах нашої громади. Ці втрати спустошують і розривають душу на шмаття. Аби не втратити Україну, ми втрачаємо її кращих синів і доньок.
Все частіше у Хорольську громаду приходять трагічні звістки з усіх напрямків бойових зіткнень з військовими підрозділами російських окупантів. Все більше противник завдає тяжких втрат українцям, безжально обриваючи молоді життя. Все більше свіжих могил зʼявляється на Алеї Слави міського кладовища і в селах нашої громади. Ці втрати спустошують і розривають душу на шмаття.
У весняний день, 14 березня, наче завмерло все живе в природі навкруги. Із глибоким смутком і скорботою Хорольська громада навічно прощалася на площі Великого Кобзаря із новітнім Героєм України – Олександром Васильовичем Твердовським. Щоразу все важче й важче отримувати звістки про втрати наших молодих бійців, які мужньо боронять рідну землю…
Російсько-українська війна продовжує криваві жнива і навічно забирає у небесний стрій найкращих синів України. 13 серпня 2023 року під шквальним вогнем ворожого війська загинув наш земляк, уродженець с.Клепачі Ігор Миколайович Тур. Солдат, водій 3-ої обслуги міномета мінометного взводу 11-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону Національної гвардії України поліг смертю хоробрих, у районі населеного пункту Стельмахівка Сватівського району Луганської області, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність держави.
У яскравий, сонячний день літа, 4 серпня, у середмісті Хорола відбувся благодійний концерт Заслуженої артистки України Олени Білоконь у рамках всеукраїнського туру «Все буде Україна». Великий тур в підтримку воїнів та їхніх родин ініційований Міжнародним благодійним фондом «Незламна українська нація», яку заснувала й очолює Олена. До концертної програми для допомоги ЗСУ долучився і наш земляк, уродженець міста Хорола, талановитий вокаліст Тарас Король.
У жахливих кривавих сутичках із ворожою російською ордою загинув уродженець міста Хорола Сергій Вікторович Заєць. Наш земляк-військовослужбовець народився 17 липня 1978 року в місті Хоролі. Начався у Хорольській гімназії, працював різноробочим на місцевих підприємствах. У 2004 році переїхав на постійне місце проживання у село Лука Лохвицької громади.
Сьогодні, 3 березня, Президент України Володимир Зеленський відвідав у військовому госпіталі міста Львова поранених українських військових. Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України вручив нагороди за особливі бойові заслуги і відвагу при захисті Вітчизни від російських окупантів. Серед поранених були захисники, які воювали, зокрема, на Бахмутському напрямку. Орден "За мужність" ІІІ ступеня отримав і наш земляк, уродженець Покровськобагачанського старостату – Григорій Анатолійович Ярошенко.
