Роль працівників екстреної медичної допомоги – безцінна. Вони першими приходять на допомогу, коли життя «висить на волосині». Вони не питають про погоду, час доби чи відстань – їм головне встигнути. Коли лунає тривожний дзвінок, саме вони залишають усе і мчать, аби врятувати людське життя.
Напередодні третьої річниці повномасштабного російського вторгнення, 23 лютого 2025 року, Президент України Володимир Зеленський зустрівся із захисниками й захисницями та рідними полеглих військових. Нашого земляка-військовослужбовця із села Коломійцеве Озеро Штомпелівського старостату, молодшого лейтенанта Тенгіза Тенгізовича Бердзенішвілі удостоєно найвищого держаного звання – Героя України.
У п’ятницю, 6 грудня, напередодні Дня місцевого самоврядування в Україні відбулася лаконічна церемонія відзначення працівників та ветеранів органів місцевого самоврядування. Міський голова Сергій Волошин та депутат Полтавської обласної ради Фахраддін Мухтаров звернулися з вітальною промовою до присутніх у залі засідань представників органів місцевого самоврядування різних поколінь.
У нашому місті Хоролі відбулася важлива подія – 18 жовтня 2024 року шанованому довгожителю, Миколі Петровичу Добридіну, виповнилося 90 років. Міський голова Сергій Волошин доручив почесну місію представникам міської ради привітати іменинника з ювілейним Днем народження. Миколу Петровича привітав заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Валентин Місніченко, який завітав до сивочолого ювіляра з вітальною промовою та подарунками. Люди з багатим життєвим багажем є носіями наших традицій, глибокої життєвої мудрості.
На превеликий жаль, Хорольська громада втратила ще одного мужнього воїна, який самовіддано боронив рідну країну від російських окупантів. 30.07.2022 внаслідок наступально-штурмових дій противника, отримавши несумісні з життям поранення поблизу м. Бахмут Донецької обл., загинув наш земляк із с.Костюки Вишняківського старостату – Володимир Степанович Костюк.
Російський агресор приніс українському народові стаждання й нелюдські випробування, що досі не знав цивілізований світ і донині не усвідомив ціну непоправних неосяжних втрат. Стоголосим ехом людського болю, страхів, страждань, розпачу і мук доносяться із фрону трагічні звістки про втрату наших Героїв-захисників. Більше двох довгих років, з 30 травня 2022 року, невідомою була доля лікаря-травматолога з Хорольщини Сергія Івановича Тараненка.
Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка: раптово обірвалося життя видатного діяча культури і мистецтва Хорольщини Олександра Ганзенка
Олександр Васильович Ганзенко – людина шанована і знатна не лише в Хорольській громаді, а й далеко за її межами. Смерть зненацька прийняла його в свої холодні обійми в 49-річному віці. 20 серпня 2024 року золоте серце великого митця навічно зупинилося. Від гіркоти тяжкої втрати зупинилася у німому мовчанні мить і затихли в просторі всі звуки. У звучанні мелодій минуло все його життя, яке він присвятив музичному мистецтву і розвитку музичної освіти у сільській місцевості.
Раді повідомити про нові кадрові призначення у Хорольській мистецькій школі. Анатолій Іванович Темник пішов на заслужений відпочинок та передав своє дітище у надійні руки – Валентині Василівні Олійник. 20 серпня 2024 року в глядацькому залі мистецької школи відбулося урочисте зібрання за участі представників місцевої влади – міського голови Сергія Михайловича Волошина, керуючої справами (секретаря) виконавчого комітету Галини Михайлівни Козлової, начальника відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Оксани Володимирівни Левіної та колективу закладу позашкільної освіти.
Новим начальником 20 Державної пожежно-рятувальної частини 3-го Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Полтавській області призначено старшого лейтенанта – Романа Григоровича Лук’янця. З 14.08.2024 новим керівником призначено фахівця, який має багаторічний досвід у сфері пожежогасіння та управління кризовими ситуаціями.
Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронили у рідному селі Клепачі.
