І знову невимовно важка, непоправна втрата сколихнула Хорольську громаду… Знову в небесну височінь линуть щирі молитви за душу молодого Воїна, життя якого безжально обірвала кривава російсько-українська війна… У запеклому бою за Україну, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові, загинув відважний Захисник – солдат, оператор безпілотних літальних апаратів 8-го відділення безпілотних авіаційних комплексів (БАК) 5-го взводу БАК роти БАК 5-го штурмового батальйону 5-ої окремої штурмової Київської бригади ЗСУ Андрій Вікторович ТРЕТЯК.
Герою назавжди залишиться лише 29 років…
Андрій Вікторович Третяк народився 25 лютого 1997 року в селі Бригадирівка Лубенського району Полтавської області. Саме тут минули його дитячі роки, тут формувався його характер, народжувалися перші мрії та життєві прагнення. У 2014 році закінчив Ялосовецьку загальноосвітню школу, де його й сьогодні згадують із повагою та теплом директорка та вчителі. Після школи навчався у Харківському навчальному центрі №43, де здобув професію електрозварювальника. Саме цій справі він присвятив свою трудову діяльність, сумлінно працюючи та чесно заробляючи на життя.
Андрій був людиною великого серця – добрим, щирим, чесним і небайдужим. Мав загострене почуття справедливості, ніколи не проходив повз чужу біду. Завжди був готовий підтримати, допомогти, віддати останнє тому, хто цього потребував. Його слово було міцним, як сталь: якщо щось обіцяв – неодмінно виконував. Він мав тонку, творчу душу. Писав вірші та пісні, через які передавав свої думки, переживання і любов до рідної землі. Уже на початку повномасштабного вторгнення одну зі своїх пісень присвятив Україні та її незламному народові.
У 2021 році Андрій переїхав до Борисполя, де оселився після приїзду до старшого брата. Саме там зустрів свою кохану, створив міцну й люблячу сім’ю. У лютому 2025 року народився їхній син – найбільша радість і надія молодих батьків.
Із перших днів повномасштабної війни Андрій разом зі старшим братом долучився до волонтерської спільноти. Спочатку вони готувалися до оборони Борисполя, а після звільнення Київщини від російських окупантів разом з однодумцями допомагали розбирати завали у постраждалих громадах.
Він не шукав легких шляхів і не ховався від відповідальності. Розумів, що його місце – поруч із тими, хто вже тримає фронт. Неодноразово подавав анкети до авторитетних військових підрозділів, цінності та принципи яких поділяв, однак отримував відмови через відсутність військової підготовки. Та коли настав його час, Андрій без вагань став до лав Захисників України. 21 січня 2026 року був призваний по загальній мобілізації Бориспільським РТЦК та СП Київської області. Пройшов навчання, бойове злагодження і вирушив виконувати військовий обов’язок спочатку на Харківщині, а згодом – на Запорізькому напрямку.
Навіть у найважчі моменти він залишався сильним духом. Ніколи не нарікав на долю, завжди знаходив слова підтримки для рідних. Із вірою у Перемогу говорив: «У вас буде завтра!», заспокоював найдорожчих: «Додому я повернуся…» Він справді повернувся, але, на жаль, «на щиті».
8 червня 2026 року під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника у Пологівському районі Запорізької області Андрій Третяк зник безвісти. Як виявилося пізніше, після проведення ДНК-експертизи, життя оборонця обірвав російський агресор. Ворог забрав життя молодого, сильного, талановитого українця, який мав ще стільки нездійснених мрій, планів і сподівань. Та не зміг забрати найголовнішого – його честі, відваги, любові до Батьківщини та світлої пам’яті, яка назавжди житиме у серцях рідних, побратимів, друзів, земляків і всіх українців.
Хорольська міська територіальна громада низько схиляє голови у скорботі та розділяє невимовний біль непоправної втрати разом із родиною полеглого Воїна. Висловлюємо щирі співчуття: батькам – татові Віктору Васильовичу та мамі Ірині Вікторівні Третякам, братові Олегу Вікторовичу Третяку, сестрі – Марині Вікторівні Третяк, дружині Ірині Анатоліївні Гронь, маленькому синові Тимофію Третяку (28.02.2025), рідним, близьким, однокласникам, односельцям, друзям і бойовим побратимам.
Увага! Церемонія прощання із Захисником України відбудеться у четвер, 23 липня 2026 року, о 10:00 год. у Свято-Миколаївському храмі міста Бориспіль Київської області. Після заупокійного богослужіння Героя поховають на Алеї Героїв Рогозівського кладовища.
Світла пам’ять і вічна слава мужньому Захиснику України Андрію Вікторовичу Третяку. Герої не вмирають! Вони навіки залишаються у строю небесного війська, оберігаючи Україну з висоти вічності.
Вічна пам’ять Герою Андрію! Честь і слава!
