4 червня, у День вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, Хорольська громада схиляє голови у глибокій скорботі. Біль, який неможливо вилікувати, і рана, яка ніколи не затягнеться... З 2014 року і до сьогоднішнього страшного дня жорстока, підла війна забирає найдорожче, що у нас є – наших дітей.
У вічність крізь полумʼя війни: героїчно загинув Воїн спецпризначення з міста Хорола Сергій Шевченко
Коли весь світ навколо розквітає буйним цвітом, у ці прекрасні, наче огорнуті теплим сонцем весняні дні, Хорольську громаду сколихнула крижана, чорна, невимовно болюча звістка. Війна поглинає у свій чорний морок всі барви природи й усього живого. Вона безжально і підступно забрала життя нашого земляка, мужнього Захисника України – Сергія Андрійовича Шевченка.
Хорольська громада з глибоким сумом і невимовним болем у серці отримала трагічну звістку про смерть ще одного Героя. У перший день весни, 1 березня 2026 року, під час проходження військової служби на Харківщині зупинилося серце Захисника України Ніколенка Олександра Олександровича. Ще один вірний син української землі поповнив небесне військо Героїв, які віддали свої сили, здоров’я і життя за свободу та незалежність рідної держави. Йому назавжди залишиться 55…
Бувають люди, чиє життя – це цілий всесвіт, сповнений знань, доріг і безмежної любові до рідної землі. Саме таким був наш земляк-військовослужбовець, уродженець міста Хорола – Олександр Олександрович Ніколенко. Людина честі, інтелекту та незламної волі. Ще один вірний син української землі поповнив небесне військо Героїв, які віддали свої сили, здоров’я і життя за свободу та незалежність рідної держави.
Хорольська міська територіальна громада в скорботі за Катериною Олексіївною Манжос, яка залишила світлий слід у своєму земному житті, присвячену служінню людям. 12 серпня 2025 року на 85-му році життя відійшла у вічність Манжос Катерина Олексіївна – людина щирої душі, доброго серця та незгасаючого світла душі, яка присвятила своє життя служінню людям та рідній громаді.
Щиро вітаю Вас із професійним святом – Днем військ протиповітряної оборони Збройних Сил України! Ваш щоденний подвиг – це надійний щит неба України, безпека мирного населення та впевненість наших воїнів на землі. Саме завдяки вам ворог не панує в повітрі, а його ракети та дрони все частіше не долітають до цілі. Ви – невидимі Герої, що цілодобово стоять на варті нашого спокою і тримаєте небо.
Днями Хорольська громада отримала чорну звістку з військової частини про полеглого у листопаді минулого року Героя – Миколу Олександровича Манжоса, який нарешті повертається «на щиті» додому. Ім’я мужнього і відважного Захисника – солдата, оператора відділення безпілотних літаючих апаратів окремого взводу розвідки 1-ої окремої танкової Сіверської (Гончарівської) бригади назавжди залишиться символом незламності духу та жертовності в боротьбі за свободу України.
Пекучий біль втрати на Курщині нашого земляка військовослужбовця ЗСУ, командира танка Олександра Олексійовича Качаненка стискає серце невимовним болем. У Хорольську громаду все частіше надходять моторошні звістки – сповіщення про загибель тих, хто мав би ще жити і жити. Загибель молодих людей у розквіті сил – це непоправна втрата не лише для нашої громади, але і для України.
Через біль непоправних втрат людські душі перетворюються на випалені пустку. І день, і ніч війна не затихає і множить горе на нашій рідній українській землі. Війна назавжди таврує у нашій пам’яті, свідомості й підсвідомості знання про скороминущість існування, швидкоплинність життя і крихкість кришталевого миру. Кожна нова трагічна звістка запалює пекельний вогонь страждань і туги у зранених душах рідних, згорьованих осиротілих дітях. З кожним сповіщенням про смерть із фронту згасають очі й огортає темінь серця земляків Хорольського краю.
Шановні мешканці Хорольської громади, дорогі віряни!
Великдень – одне з найбільших і найсвітліших свят, яке вважається головним днем у році для православних християн. Цього року 5 травня усі християнські церкви світу відзначають свято Воскресіння Христового, яке вже дві тисячі років дбайливо зберігає найвищі духовні цінності всього людства.
