Днями Хорольська громада отримала чорну звістку з військової частини про полеглого у листопаді минулого року Героя – Миколу Олександровича Манжоса, який нарешті повертається «на щиті» додому. Ім’я мужнього і відважного Захисника – солдата, оператора відділення безпілотних літаючих апаратів окремого взводу розвідки 1-ої окремої танкової Сіверської (Гончарівської) бригади назавжди залишиться символом незламності духу та жертовності в боротьбі за свободу України.

Його ім’я назавжди вписане золотими літерами у літопис новітньої історії України та нашої громади поруч із сотнею Захисників – уродженців Хорольського краю.

У середу, 23 жовтня, багатолюдна громада зібралася на площі Великого Кобзаря, національного генія і пророка Тараса Шевченка, щоб оплакати і провести останньою земною дорогою одного з кращих операторів по керуванню безпілотників. У невтішному горі дружина Ольга чекала повернення тіла коханого чоловіка, який до цього часу вважався безвісти зниклим. Нарешті рідні дочекалися свого Воїна, якого зі всіма військовими почестями й за християнськими канонами поховали на Алеї Слави центрального цвинтаря в м.Хорол. На площі та цвинтарі з прощальною промовою до присутніх звернулися секретар міської ради Юлія Бойко та староста Староаврамівського старостату Анатолій Шило. Заупокійне богослужіння та чин похорону біля дому, на площі й на цвинтарі провів настоятель Свято-Вознесенського храму в с.Мусіївка Кременчуцької єпархії УПЦ – отець Степан Потюк. Дорога додому на вічний спочинок тривала майже 11 довгих місяців і нарешті тіло бійця віддано у лоно рідної землі під звуки трикратного салюту почесної варти та за всіма православними традиціями. Нарешті душа новопреставленого солдата Миколи упокоєна молитвами, а до могили повік-віків не заросте тропа.

Народився Микола 19.12.1977 у с.Глибока Долина нині Староаврамівського старостату в багатодітній сім’ї, де виховувалося 4 сина і донька. Микола змалечку відрізнявся відповідальністю, спокійним і врівноваженим характером. Серед бойових побратимів за особисті якості отримав позивний «Тихий».

Навчався у Хорольській середній школі №3. Після закінчення 9 класів вступив до Хорольського середнього професійно-технічного училища №45, яке в період його навчання реорганізовано в Хорольський Міжрегіональний центр. 10 червня 1996 року отримав диплом кваліфікованого робітника за професією тракториста-машиніста широкого профілю, слюсаря-ремонтника та водія автомобіля. 22 грудня 2007 року заочно закінчив Хорольський агропромисловий коледж Полтавської державної аграрної академії, отримавши диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Механізація сільського господарства» та здобувши кваліфікацію техніка-механіка. Добре володіння теоретичними знаннями та практичними навиками в техніці знадобилося і на фронті. Микола Олександрович швидко освоїв ази аеродинаміки та навчився майстерно управляти безпілотними літаючими апаратами.

З 1996 року проходив строкову військову службу в Національній гвардії України, отримавши військово-облікову спеціальність «стрілець». Після демобілізації розпочав трудову діяльність на посаді оператора електронно-обчислювальних машин у Хорольському вузлі зв’язку. Працював у різних сферах, зокрема у ВАТ «Ощадбанк», райвідділі поліції, торгівельних закладах та ТОВ «Відродження».

У 2005 році пов’язав свою долю подружнім життям з коханою Ольгою. У цьому ж році в щасливої пари народився первісток – син Дмитро, а в 2019 році на світ з’явився Максимка. Сім’я Манжос була взірцевою, бо у взаємовідносинах завжди панували злагода, ідилія і справжня любов. Все це безжально перекреслила, розбила, знищила, зруйнувала клята війна…

На захист Батьківщини наш земляк став з усвідомленням особистої чоловічої та громадянської відповідальності, через бажання захистити свою родину та народ від серйозних ворожих загроз. На початку повномасштабного вторгнення вступив до лав місцевого ДФТГ, а 14.09.2022 був призваний по мобілізації 1 відділом Лубенського РТЦК та СП. З 13 жовтня по 2 листопада 2022 року проходив фахову підготовку за військово-обліковою спеціальністю «розвідник» в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки на Львівщині, більш відомому як «Яворівський військовий полігон». У жовтні 2023 року в м.Мирноград Донецької області освоїв місячний курс навчання на оператора FPV-дронів. У листопаді 2023 року закінчив онлайн-курс навчання по керуванню безпілотниками, що проводився під егідою українського благодійного фонду «Повернися живим». Він не планував помирати і мріяв повернувся живим, але не судилося, на жаль… Перший «Мавік», на який волонтери Хорольщини оголосили масштабний збір, був придбаний і переданий саме для нашого земляка.

Захищав територіальну цілісність та суверенітет переважно на Времівському (Новопавлівському) напрямку Донецької області, що є однією з найгарячіших ліній зіткнення передових підрозділів протиборчих сторін на фронті. З березня 2023 року призначений на посаду аеророзвідника у складі окремого взводу розвідки. У вересні 2023 року була короткочасна ротація на передову лінію оборони в Запорізьку область, але повернувся на попередню бойову позицію в Донецьку область. Микола Олександрович віддав своє життя на Донбасі, борючись за рідну землю та за наше мирне майбутнє. Загинув під час виконання бойового завдання на світанку 29 листопада 2023 року в районі н.п. Новосілка Волноваського р-ну Донецької області.

Розділяємо біль непоправної втрати та висловлюємо щирі співчуття: дружині – Манжос Ользі Володимирівні, синам – Дмитру (2005 р.н.) та Максиму (2019 р.н.), мамі – Галині Миколаївні Манжос, тещі – Лідії Миколаївні Старчик, братам – Валентину Олександровичу, Олександру Олександровичу і Євгену Олександровичу Манжосам, сестрі – Любові Олександрівні, рідним, близьким, друзям, однокласникам, колегам та бойовому братерству.

Тепер душа Миколи Манжоса буде літати Янголом над знайомими з дитинства місцями і тримати небо над нами. Царство небесне Герою та низький уклін до землі за неосяжну жертовність! Слава Україні та її Воїнам-титанам!

Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ