Днями Хорольська громада отримала чорну звістку з військової частини про полеглого у листопаді минулого року Героя – Миколу Олександровича Манжоса, який нарешті повертається «на щиті» додому. Ім’я мужнього і відважного Захисника – солдата, оператора відділення безпілотних літаючих апаратів окремого взводу розвідки 1-ої окремої танкової Сіверської (Гончарівської) бригади назавжди залишиться символом незламності духу та жертовності в боротьбі за свободу України.
На превеликий жаль, Хорольська громада втратила ще одного мужнього воїна, який самовіддано боронив рідну країну від російських окупантів. 30.07.2022 внаслідок наступально-штурмових дій противника, отримавши несумісні з життям поранення поблизу м. Бахмут Донецької обл., загинув наш земляк із с.Костюки Вишняківського старостату – Володимир Степанович Костюк.
Після довгих пошуків і невідомості тіло нашого Героя-захисника Володимира Костюка повертається додому «на щиті»… Могили. З іменами, братські й безіменні. Скільки їх залишилося на дорогах війни. Скільки Воїнів так і залишаться безвісти зниклими, з невідомою долею. На превеликий жаль, Хорольська громада втратила ще одного мужнього воїна, який самовіддано боронив рідну країну від російських окупантів.
Через біль непоправних втрат людські душі перетворюються на випалені пустки. І день, і ніч війна не затихає і множить горе на нашій рідній українській землі. Війна назавжди таврує у нашій пам’яті, свідомості й підсвідомості знання про скороминущість існування, швидкоплинність життя і крихкість кришталевого миру.
До скорботної сторінки полеглих Героїв з Хорольської громади вписано історію життя мешканця с.Новий Байрак Андріївського старостинського округу – Брижка Віталія Миколайовича, який навічно став у стрій Небесної варти. Страшна звістка про його загибель прийшла до рідних із фронту зранку 10 травня 2023 року. Траурна церемонія прощання з полеглим Героєм відбулася 12 травня у середмісті Хорола, на площі Тараса Шевченка.
Хорольська громада знову в серпанку чорної скорботи. Один за одним наші земляки-військовослужбовці стають у стрій небесної варти, навічно залишаючи земне життя. Хорольщина вже втратила 32-ох воїнів, які полягли смертю хоробрих у російсько-українській війні за територіальну цілісність, суверенітет та мирне життя свого народу. 27 грудня багатолюдна громада Хорольщини зустрічала тіло вбитого наймолодшого солдата Литовського Владислава Геннадійовича, стоячи навколішках з тихою молитвою, біля підніжжя пам’ятника національному генію Тарасу Шевченку.
Унаслідок повномасштабного вторгнення російського агресора кожен із нас ще більше відчув себе українцем, усвідомив приналежність до справжньої національної спільноти із світовим визнанням. Ми намагаємось чітко ідентифікувати себе з усім українським: мовою, традиціями, культурою та історією. Війна стала потужним поштовхом для переважної більшості українців остаточно попрощатися із радянським минулим, яке російська пропаганда використовує для досягнення своїх безглуздих цілей. А ще війна стала поштовхом для переосмислення поглядів українців стосовно пам’ятних дат, які також мають ідеологічний радянський підтекст.
На сторінках історії сучасної України та державотворення 20 лютого стало трагічною пам’ятною датою, у якій золотими літерами закарбувалися імена 107-ми протестувальників – відважних патріотів, борців за найвищі національні цінності та ідеали під час Революції Гідності 2013-2014 років. Цього дня вшануймо пам’ять наших національних героїв! Згадаймо і помолимося за душі тих людей, які зробили європейський вибір і до останнього подиху боролися за наше з вами життя у правовій, демократичній, заможній державі.
Історія – це не стільки минуле, а, що важливіше, проєкція нашого майбутнього. Побутує мудрий вислів невідомого автора: "Скажи мені, яка історія нації, і я скажу, яке майбутнє її чекає". Можна продовжити: скажіть мені, хто ваші прадіди, діди й батьки, і я з великою імовірністю скажу, хто ви є, або ким будуть ваші діти й онуки. Наш святий обов’язок шанувати свою історію, національний світогляд, культуру, мову, звичаї, мораль та традиції. Це речі очевидні й дійсно, яблуко нації, як і родини, не далеко падає від яблуні.
