На превеликий жаль, Хорольська громада втратила ще одного мужнього воїна, який самовіддано боронив рідну країну від російських окупантів. 30.07.2022 внаслідок наступально-штурмових дій противника, отримавши несумісні з життям поранення поблизу м. Бахмут Донецької обл., загинув наш земляк із с.Костюки Вишняківського старостату – Володимир Степанович Костюк.
Сержант, старший навідник гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського поклав життя за рідну землю.
13 вересня 2024 року Хорольська громада зустрічала домовину з тілом полеглого Героя «живим коридором пошани». На омитій сльозами площі Тараса Шевченка попрощалися із Захисником, якому люди клали море квітів, як жест вдячності за подвиг і жертовність в російсько-українській війні. У жалобній промові міський голова Сергій Волошин висловив співчуття рідним та звернувся до присутніх із закликом пам’ятати про ціну нашої свободи та шанувати новітніх Героїв України. Богослужіння за упокій душі убитого Воїна Володимира на площі та на кладовищі у с.Костюки провів митрофорний протоієрей УПЦ – отець Іван Бровко.
Володимир Степанович народився 02.04.1969 року в с.Костюки нині Вишняківського старостату. У Трубайцівській загальноосвітній школі отримав атестат про здобуття неповної середньої освіти. Згодом отримав диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Електромеханік» у Хорольському агропромисловому коледжі. Після здобуття освіти проходив строкову військову службу в лавах радянської армії, у радіовійськах на території Угорщини. Після демобілізації повернувся додому та розпочав трудову діяльність у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту. У ЗАТ «Зевс» Володимир Степанович отримав трудовий стаж в понад 10 років на посаді електрика.
У 1997 році став на весільний рушник із коханою дружино Наталією, з якою виростили й виховали двох доньок – Ірину (2002 р.н.) та Анжеліку (2004 р.н.). Все своє життя присвятив сім’ї та роботі. Був чудовим батьком, люблячим чоловіком, турботливим сином для літньої мами, умілим господарем.
Близько 2 років працював у енергетичній сфері – контролером у Хорольській філії АТ «Полтаваобленерго». Згодом трудився електриком у м. Гостомель Київської області та в ТОВ «Мелвінс Прайм» на промислових складах. З останнього місця роботи 17.05.2022 був призваний на військову службу по мобілізації. Із 04.07.2022 року зарахований до списків військової частини, у складі якої обороняв східні рубежі України від лютого ворога. По іронії лихої долі рівно через два роки, 03.07.2024, його дружина отримала сповіщення про результати ДНК-експертизи. Всі сподівання і надії на те, що чоловік повернеться живим, назавжди згасли.
Перед відправленням на передову лінію оборони Бахмутського напрямку, близько 1,5 місяці проходив підготовку в навчально-тренувальному центрі в м. Пирятин Полтавської області. Міцно стояв на фронтових рубежах з бойовими побратимами-піхотинцями, даючи гідну відсіч ворожим атакам. Зі слів командування, життя Володимира Степановича обірвала російська ракета.
Шлях повернення Володимира Степановича додому був довгим і ускладненим процесом ідентифікації залишків для підтвердження факту загибелі та ексгумації після поховання в м.Дніпро. Тіло сержанта вдалося ідентифікувати за допомогою молекулярно-генетичного аналізу, про що свідчить висновок експертизи від 20.06.2024. Після отримання родиною офіційного сповіщення 03.08.2022 від першого відділу Лубенського РТЦК та СП, вважалося, що Захисник зник безвісти з 31.07.2022.
У ці скорботні дні, коли нарешті тіло Героя доставлено до кінцевого пункту на рідну землю, Хорольська громада співчуває його родині: мамі – Ганні Миколаївні Костюк, дружині – Наталії Олексіївні Костюк, донькам – Ірині та Анжелі Костюк, рідній сестрі – Валентині Степанівні Манжелій, двоюрідній сестрі – Людмилі Анатоліївні Логвіненко, двоюрідному брату – Івану Степановичу Костюку, близьким, товаришам, колегам, односельцям та бойовим побратимам, з якими він до кінця стояв пліч-о-пліч в строю на захисті Батьківщини.
Поховали Костюка Володимира Степановича зі всіма військовими почестями, під звуки трикратного салюту почесної варти, на цвинтарі у рідному селі Костюки. Нехай не заросте травою стежина до могили Героя, де його душа нарешті знайде вічний спокій. Нехай не в’януть квіти на могилі Героя, а пам'ять, шана, визнання і всенародна любов живе віками.
Наш мужній Воїн, наш Герой, стояв насмерть, захищаючи Батьківщину і кожного з нас. Ніколи не забудемо і не пробачимо ворогу за кожного вбитого Захисника і Захисницю.
Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ
