До скорботної сторінки полеглих Героїв з Хорольської громади вписано історію життя мешканця с.Новий Байрак Андріївського старостинського округу – Брижка Віталія Миколайовича, який навічно став у стрій Небесної варти. Страшна звістка про його загибель прийшла до рідних із фронту зранку 10 травня 2023 року. Траурна церемонія прощання з полеглим Героєм відбулася 12 травня у середмісті Хорола, на площі Тараса Шевченка.
Провели останньою земною дорогою гідного борця за вільну Україну рідні, друзі, односельці, однокласники, бойові побратими та численна Хорольська громада. З прощальною промовою до рідних і присутніх на траурному заході звернулися секретар міської ради Юлія Бойко, керівник апарату Лубенської районної військової адміністрації Олена Пірова, начальник першого відділу Лубенського РТЦК та СП, підполковник Олександр Анатолійович Голубицький. Літію за упокій душі убитого солдата Віталія провів Благочинний Хорольського і Семенівського церковного округу Полтавської єпархії Православної Церкви України, митрофорний протоієрей, отець Іван Сушінець.
Життя молодої людини обірвалося у розквіті сил, передчасно згаснувши, мов свічка. Але за весь короткий вік Віталій Миколайович встиг залишити після себе добрий слід на землі, зробив чимало хороших, корисних справ для людей. Його доброго погляду, веселої вдачі, золотих рук, поради і підтримки бракуватиме багатьом, хто його знав, любив і так боявся втратити…
Віталій народився 8 серпня 1976 року в місті Хоролі. Навчався у Хорольській загальноосвітній спеціалізованій школі №1. Після здобуття атестату про середню освіту, освоював робітничу професію в Хорольському міжрегіональному центрі звільнених у запас військовослужбовців. У 1994 році отримав диплом тракториста-машиніста. Військову присягу прийняв 16 червня 1995 року і по 1997 рік проходив строкову військову службу в рядах української армії.
Перші трудові кроки розпочав у АТ «Укртелеком», працюючи там понад 7 років. Потім трудився у СВК «Андріївський», добросовісно виконуючи хліборобську місію на золотих родючих нивах рідного краю. Не цурався важкої роботи, працюючи на посаді тракториста і комбайнера. За вагомі трудові здобутки і самовіддану працю в аграрному секторі портрет Віталія Миколайовича було двічі занесено на дошку пошани «Звеличені працею».
29 серпня 1998 року Віталій одружився на своїй обраниці, якій запропонував руку і серце – Ярославі Миколаївні (1981 р.н.). Після офіційного шлюбу, у 1999 році, подружня пара переїхала у село Новий Байрак і поселилася у батьківській хаті. Молоді люди створили своє маленьке затишне гніздечко, у якому з любов’ю і трепетом зростили двох діток – Діану (1999 р.н.) та Данила (2006 р.н.). Донька подарувала молодим дідусеві й бабусі чудове онуча – Захарчика. Для всіх них убивча звістка про втрату найріднішого, найдорожчого сина, чоловіка, татка, дядька, дідуся на все життя залишиться глибокою незагоєною раною.
Віталій Миколайович із 14.03.2015 по 09.05.2015 знаходився в зоні проведення АТО, проходячи військову службу на посаді водія у складі військової частини польової пошти 129-го окремого розвідувального батальйону – підрозділу військової розвідки у складі оперативного командування «Схід» Збройних сил України. З 10.05.2015 по 09.03.2016 приймав участь у бойових діях в зоні АТО на території Донецької та Луганської областей на посаді командира відділення в складі військової частини 131-го окремого розвідувального батальйону. За героїзм, виявлений у боях на сході України, був удостоєний високої відзнаки «Лицарський хрест родини Мазеп», заснованої у 2010 році, на честь 70-річчя «Мазепинського Хреста» (або «Бойового хреста Українських січових стрільців»).
Страшні трагедії, непоправні втрати для рідних, громади і всієї України відбуваються щодня з початку віроломного повномасштабного вторгнення агресора. Щодня гинуть найкращі сини і доньки України, які намагаються зупинити розв’язане путінським диктатом безумство, врятувати державу і народ ціною власного життя. Трагедія із нашим земляком сталася 7 травня 2023 року під час відсічі та стримування збройної агресії противника в районі бойових дій в населеному пункті Діброва у Кремінській міській громаді Сєвєродонецького району Луганської області.
Командир 2-го відділення інженерно-саперного взводу 2-го аеромобільного батальйону, 81-ої окремої аеромобільної бригади – військового з'єднання у складі Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, молодший сержант Віталій Брижко загинув унаслідок отриманих поранень, які виявилися несумісними з життям. Поховали тіло загиблого воїна у селі Новий Байрак біля могили батька на місцевому кладовищі, де покоїться загиблий у травні минулого року захисник Олег Григорович Красножон.
Приносимо щирі співчуття рідним і близьким, схиляємо голову у невимовній тузі і скорботі. Розділяємо біль втрати із мамою – Людмилою Яківною, дружиною – Ярославою Миколаївною, донькою – Діаною, сином – Данилом, сестрою – Аллою, племінницею – Кірою та всією родиною. Доземний тобі уклін і безмежна вдячність за подвиг, командире! Вічний спокій та слава Герою!
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
