Напередодні Різдва, у середу, 24 грудня 2025 року, тиша свята була пронизана болем втрати й водночас величчю подвигу. У цей день почесна бойова нагорода – орден «Золотий Хрест» знайшла свого Героя, але вже посмертно. Її вручили маленькому синові Владислава Щербини – дитині, якій лише чотири місяці від народження, і яка ніколи не відчує тепло батькових обіймів.
До повномасштабної війни на площі Великого Кобзаря в середмісті Хорола випускників міських шкіл урочисто проводжали у доросле життя. Тепер ця площа стала місцем скорботи, звідки проводжають Героїв останньою земною дорогою. «На щиті» повернувся додому полеглий Герой, батько шести дітей, який не дожив до випускних своїх дітей. Його і всі великі плани на життя безжально вбила країна-терорист, для якої не шкода нікого, навіть дітей.
До повномасштабної війни на площі Великого Кобзаря в середмісті Хорола випускників міських шкіл урочисто проводжали у доросле життя. Тепер ця площа стала місцем скорботи, звідки проводжають Героїв останньою земною дорогою. «На щиті» повертається додому полеглий Герой, батько шести дітей, який не дожив до випускних своїх дітей. Його і всі великі плани на життя безжально вбила країна-терорист, для якої не шкода нікого, навіть дітей.
Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронили у рідному селі Клепачі.
Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повернувся «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.
Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, а ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повертається «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.
22 вересня, у День партизанської слави, ми ми складаємо шану тим, хто в роки Другої світової війни став до нерівного бою з фашистськими окупантами, і тим, хто у ворожому тилу сьогодні допомагає Збройним Силам України гнати рашистів із захоплених територій нашої держави.
Міжнародний день миру відзначається щорічно 21 вересня. Для України це свято має особливе значення, адже протягом усієї тисячолітньої історії українська держава боролася за своє мирне існування. І в ХХІ столітті Україна, з 2014 року і донині, величезною ціною бореться проти російської агресії, щоб наші нащадки ніколи не знали війни.
Щорічно у другу неділю вересня Україна разом з усім світом традиційно вшановує пам’ять жертв фашизму. Відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв фашизму започатковано в 1962 році саме у вересні (друга неділя), адже на цей місяць припадають дві пов’язані з Другою світовою війною дати – день її початку та повного завершення.
Морозним ранком 20 грудня 2022 року велелюдна Хорольська громада біля пам’ятника Тарасу Шевченку попрощалася із полеглим воїном Віталієм Віталійовичем Данильченком. Важкі свинцеві хмари пробивало сонячне проміння, нагадуючи про його світлий образ. Молодий офіцер – наймолодший із числа 31-го загиблого захисника, яких Хорольський край втратив у запеклій російсько-українській війні.
