Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повернувся «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.
03 лютого 2024 року поблизу села Новомихайлівка Покровського р-ну Донецької обл. при виконанні бойових завдань загинув смертю хоробрих наш земляк, солдат, розвідник-навідник десантно-штурмового батальйону 79-ої окремої десантно-штурмової Таврійської бригади в складі ДШВ Збройних Сил України, в/ч А0224 – Андрій Григорович Вацик.
9 лютого 2024 року Хорольське земляцтво провело у вічність за всіма церковними канонами і з військовими почестями полеглого новітнього Героя. Живим коридором пошани, на вколішки, мешканці Хорольської громади зустрічали домовину з бездиханним тілом Захисника Андрія. З жалобною промовою до рідних і присутніх на траурному церемоніалі звернулися: голова Лубенської районної ради Тетяна Качаненко, секретар міської ради Юлія Бойко та старший офіцер 1-го відділу Лубенського РТЦК та СП, капітан Сергій Мащенко. Заупокійну літію на площі скорботи та чин похорону на цвинтарі в с.Тарасівка провів священнослужитель Петропавлівського храму м.Хорол, Благочинний Хорольського і Семенівського церковного округу Полтавської єпархії Православної Церкви України, митрофорний протоієрей – отець Іван Сушінець.
Андрій Григорович народився 28 лютого 1984 року в с.Тарасівка. У рідному селі закінчив 9 класів загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Атестат про повну середню освіту отримав у Березняківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Обрав шлях хліборобський шлях батьків, дідів і прадідів та освоїв робітничу професію тракториста-машиніста у Хорольському міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців. Працював по спеціальності у КП «Тарасівське», а згодом у ТОВ «Астарта-Прихоролля». За добросовісне виконання службових обов’язків та сумлінну самовіддану працю за клопотанням керівництва багаторазово відзначався грамотами та відзнаками різних рівнів та відомств, отримував заохочення від адміністрації с/г підприємства. За щирість, добропорядність і людяність поважали всі люди з його оточення, позитивно характеризували як професіонала своєї справи і як людину. Останні роки працював у службі охорони в м.Києві на приватному об’єкті. 15 вересня 2023 Андрія мобілізовано 1-м відділом Лубенського РТЦК та СП.
Перед розподілом у визначений командуванням рід Сухопутних військ ЗСУ, Андрій пройшом 1,5 місячний курс навчання за стандартами НАТО під керівництвом інструкторів у Великої Британії. Підготовленого розвідника десантно-штурмових військ після бойового вишкілу направлено на лінію бойового зіткнення першого ешелону оборони – у найгарячіші зони бойових дій поблизу м.Авдіївка Покровського р-ну Донецької обл. Згодом наш земляк тримав оборону від натиску потужних військ противника поблизу м. Курахове Покровського р-ну Донецької обл.
В особистому житті не склалося, бо не пощастило зустріти кохання всього життя, але Андрій безмежно любив дітей і з доброю, відкритою душею відносився до своїх племінників. 9-річна племінниця чекала привітання на свій День народження від рідного дядька, але самец ей день став для нього фатальним. Мама цього дня останньою написала повідомлення, на яке вже не було відповіді. Німе мовчання перевернуло світ, сталося непоправне лихо для всієї родини…
Андрій не дожив до свого 40-річного ювілею 25 днів. Він одягнув білі крила на піксель і опинився у небесному просторі, де немає ні болю, ні журби…Мільйони молитов матері, тонни сліз, посивілі скроні і сотні безсонних ночей... Надію матері на повернення додому дорогого й любого сина живим безжально убила кровожерлива росія. Біль материнського серця, якій доведеться хоронити свою дитину не передати жодними словами. Таку біль неможливо осягнути. Ці злочини кремлівського диктату проти цивілізованого світу мають бути справедливо покарані. За кожне життя, за обірваний вік Андрія і кожного полеглого Захисника.
Схиляємо голови с скорботі та розділяємо біль гіркої непоправної втрати з рідними та близькими новітнього Героя. Приносимо щирі співчуття: батькам Андрія – Любові Миколаївні та Григорію Трохимовичу Вацикам, молодшому брату – Сергію Григоровичу Вацику, невістці – Яні Хижняк, молодшій сестрі – Анжелі Григорівні Цуркан, зятю – Дмитру Сергійовичу Цуркану, племінникам – Андрію, Матвію, Дарії, Євгенії та Артему, тіткам – Галині Миколаївні Синчило, Лідії Трохимівні Михайленко, кумам, друзям, однокласникам, колегам по роботі, односельцям, бойовим побратимам та всім, хто його знав, любив, поважав і пам’ятатиме довічно.
Покровськобагачанський край навічно попрощався із 11-ма новітніми Героями, яких убила ворожа російська армія. Ці імена навічно будуть вписані в літопис Книги пошани Покровськобагачанського старостинського округу: Береза Сергій Станіславович, Пономаренко Роман Юрійович, Решта Володимир Федорович, Кисляк Віктор Васильович, Карпенко Артем Олександрович, Скрипніченко Олександр Сергійович, Усик Владислав Сергійович, Зуб Роман Михайлович, Сидоренко Сергій Анатолійович, Зуй Володимир Владиславович та Вацик Андрій Григорович. Старостат і вся громада пам’ятатиме вічно золоті імені всіх своїх Захисників. На жаль, війна не зупиняється, забирає і спалює у своїх горнилах життя кращих синів України.
Вічна пам’ять і слава Герою Андрію!
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
Фото: Ірина ГРИГОРАШ, Крістіна СУХОРУК, Тетяна БУРЛАКОВА
