Війна забирає найцінніше – людські життя, залишаючи по собі чорні хрести, невиплакані сльози й рани, що не загоюються. Та є те, чого не здатні знищити ні ворожі кулі, ні безжальний час, – пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну, за її свободу, за право рідної землі жити під мирним небом. Знову чорна звістка розітнула тишу Хорольщини, принесла невимовний біль і поселила в серцях людей гіркий смуток.
Є нагороди, які ніколи не принесуть радості. Є відзнаки, що назавжди залишаться символами невимовного болю, нездійснених мрій та обірваних життів. Їх отримують не ті, хто заслужив, а ті, хто найбільше чекав їхнього повернення додому… У середу, 14 жовтня 2026 року, в адміністративному приміщенні Хорольської міської ради відбулася скорботна й водночас сповнена глибокої шани церемонія вручення державної і відомчої нагород рідним полеглих Захисників Хорольщини – Сергія Олексійовича Олексенка та Станіслава Федосійовича Новоселецького.
Війна має страшну властивість залишати по собі не лише могили, руїни й спустошені долі. Вона залишає запитання, на які роками не знаходиться відповіді: де наші рідні, де наші Воїни, чи живі вони, чи повернуться колись додому… Для родини та близьких очікування безвісти зниклого – це особливий біль. Біль без останнього прощання, без можливості схилити голову над могилою, запалити свічку й сказати: «спочивай із миром, рідний». Натомість – роки надії, молитов, душевного неспокою і віри в те, що одного дня рідна людина знову повернеться додому.
14 вересня Україна вшановує Воїнів танкових військ – Героїв сталевої сили, які там, де найважче, тримають удар, проривають оборону ворога й прикривають побратимів. Сьогодні 1664-й день повномасштабної війни. І всі ці дні українські танкісти ведуть свої бойові машини крізь вогонь найзапекліших боїв. За кожною тонною броні – людина. Її мужність, витримка, майстерність і готовність стояти за Україну до останнього.
Молодий віком, але великий духом. Таким був Воїн Ярослав Володимирович Бова, який гідно і з честю пройшов пекло повномасштабної війни майже з самого її початку. Уся Хорольська громада здригнулася від чергового невимовного горя: з фронтових рубежів надійшло офіційне сповіщення про загибель 28 липня 2026 року на Дніпропетровщині одного з кращих синів України.
Є місця, де тиша промовляє голосніше за слова. Є імена, які час не здатен стерти. Є подвиг, що назавжди залишається у пам’яті народу. Саме таким місцем відтепер є Алея Героїв у Петракіївці Вишневого старостинського округу, де 3 вересня 2026 року відкрили меморіальні дошки на честь полеглих Захисників України – Олександра Анатолійовича Микитенка та Олександра Івановича Кузнецова.
Чергова чорна звістка пекучим болем обізвалася в серцях жителів Хорольської громади. Нещадний та жорстокий час війни забрав ще одне світле життя – передчасно зупинилося серце нашого земляка, мужнього захисника та вірного сина України – Сергія Миколайовича Бадьора.
День Повітряних Сил Збройних Сил України відзначається щороку у першу неділю серпня. Цьогоріч це свято припадає на 2 число. У цей день ми вшановуємо мужніх воїнів, які захищають повітряний простір держави, знищують ворожі ракети, дрони та літаки.
Війна щодня забирає життя найкращих синів і доньок України, залишаючи невимовний біль у серцях рідних, близьких та всієї громади. Вона безжально калічить долі, руйнує сім'ї, стирає часові межі між надією і вічністю, між минулим і сьогоденням, між сном і жорстокою реальністю, між життям і смертю. Особливо нестерпними є звістки, які приходять після довгих місяців, а іноді й років болісного очікування, коли підтверджується загибель тих, кого рідні до останнього вважали живими, кого щодня чекали вдома, молилися за них і вірили в диво.
Хорольська міська територіальна громада з глибоким сумом сповіщає про непоправну втрату. Відійшов у вічність ветеран освіти, мудрий наставник, науковець, громадський діяч, інтелігент, людина високої культури, честі й беззаперечного авторитету – Леонід Петрович Діхтярь. Його земний шлях завершився, але назавжди залишиться у пам'яті тих, кому пощастило працювати поруч, навчатися у нього, переймати його життєву мудрість, досвід і безмежну відданість своїй справі. У літописі Хорольщини та на сторінках свого життєпису Леонід Петрович залишив яскравий слід добрих справ, чесного служіння людям, освіті та рідному краю.
Відповідно до вимог ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (2707-XII) ТОВ "ПЕТРОЛ КОНТРАКТ" повідомляє про намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
