Щорічно, 26 квітня, ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, чиє життя обірвалося через невидимий, але смертоносний вогонь реактора і вшановуємо мужність тих, хто попри все став на шляху глобальної катастрофи. Минає 40 років із того страшного дня, коли чорнобильська ніч назавжди змінила долі мільйонів українців. 40 років – це ціле покоління, але біль тієї трагедії не притуплюється часом, а лише набуває іншого, глибшого виміру.
Ще одна невимовно гірка звістка опустилася на Хорольську громаду, огорнувши серця тихим болем і скорботою. Ще одне життя, сповнене світла, любові й відданості рідній землі, обірвалося у боротьбі за наше завтра – за тишу наших світанків, за спокій рідних домівок. Білим соколом злетів у височінь небесну, залишивши земний шлях, мужній Воїн, незламний захисник України, вірний син свого народу – Олександр Іванович Кузнецов. Його душа стала частиною Небесного війська – світлого, вічного, нескореного.
У день, коли слово «пам’ять» звучить особливо проникливо, Хорол схилив голови в глибокій скорботі й безмежній вдячності. 17 квітня 2026 року Алею Героїв доповнено конструкціями з портретами 30 полеглих Захисників – відданих синів України, які поклали своє життя за її свободу і гідне майбутнє. Ця урочиста й водночас щемлива подія об’єднала Хорольську громаду у спільній скорботі та глибокій пошані.
Хорольська громада з глибоким болем і водночас із невимовною гордістю схиляє голови перед світлою пам’яттю своїх відданих синів – молодшого сержанта Олександра Анатолійовича Микитенка та солдата Геннадія Григоровича Лісничого. За проявлену особисту мужність, стійкість духу, вірність військовій присязі та безпосередню участь у бойових діях наші Захисники посмертно удостоєні високих відомчих бойових нагород – почесних нагрудних знаків «Комбатантський Хрест» та нагрудних знаків «Честь та пам’ять».
Команда медіа #ШОТАМ спільно з Програмою «Партнерство за сильну Україну» реалізує всеукраїнський проєкт «Код пам’яті», спрямований на розвиток сучасної та етичної культури вшанування загиблих. У межах проєкту створюються інформаційні відеоматеріали про практики меморіалізації, а також проводиться серія безкоштовних освітніх вебінарів і майстер-класів для представників органів місцевого самоврядування, громад, бізнесу та комунікаційників.
24 лютого 2022 року – дата, що змінила наше життя на «до» і «після». Чотири роки тому війна чорним крилом накрила нашу рідну землю. І нині, чотири роки потому, Хорол зупинився і завмер у скорботній тиші, щоб схилити голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав життя за свободу України й за наше право жити під мирним небом.
19 лютого ми вшановуємо День Державного Герба України. Золотий Тризуб на синьому тлі – це не просто знак. Це код нашої нації, відбиток тисячолітньої історії, символ свободи, який не зламати й не стерти. Він сходив на щитах князів і сьогодні палає на шевронах Воїнів-захисників. Він старший за імперські міфи й міцніший за будь-яку броню. У його лініях – шлях боротьби і шлях гідності, у його сяйві – пам’ять про полеглих Героїв і віра в мирне майбутнє.
До уваги мешканців Хорольської міської територіальної громади та всіх небайдужих! Чотири роки тому війна чорним крилом накрила нашу землю. Чотири роки боротьби, болю і незламності. У цей день ми зупинимося, щоб у тиші схилити голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав життя за свободу України, за наше право жити, працювати та мріяти під мирним небом.
Війна принесла забагато лиха у родини Хорольців і мільйонів українців. Вона вривається майже в кожну родину, приходить у кожну громаду, залишаючи порожнечу і нестерпний біль. Сипле білим снігом на скроні матерів, які втратою синів і доньок приречені на довічну чорну скорботу. Осиротілими стають діти й уся українська земля, окроплена людською кровʼю.
Історія – це не стільки минуле, а, що важливіше, проєкція нашого майбутнього. Побутує мудрий вислів невідомого автора: "Скажи мені, яка історія нації, і я скажу, яке майбутнє її чекає". Можна продовжити: скажіть мені, хто ваші прадіди, діди й батьки, і я з великою імовірністю скажу, хто ви є, або ким будуть ваші діти й онуки.
