Є події, які зупиняють час... У вівторок, 30 червня 2026 року, в залі засідань адміністративного приміщення Хорольської міської ради відбулася особлива церемонія, сповнена глибокого смутку, невимовної вдячності та гордості за незламних синів України. Родинам трьох полеглих Захисників Хорольської міської територіальної громади посмертно вручено високі державні нагороди – символи безмежної мужності, хоробрості, військової звитяги та жертовного служіння українському народові.
Є пам’ять, яку не здатен стерти час. Є імена, що навіки закарбовані в історії держави золотими літерами жертовності, честі й незламності. Вони не просто залишили слід – вони стали світлом, що веде Україну крізь темряву війни до відновлення миру. У понеділок, 29 червня 2026 року, принагідно до 30-ї річниці ухвалення Основного Закону України – Конституції, на Алеї Героїв у місті Хоролі відбувся мітинг-реквієм із нагоди відкриття 19 банерів із портретами полеглих Захисників Хорольської громади.
Сьогодні особлива подія для всієї Хорольської громади – свій поважний ювілей відзначила ОЗ «Хорольська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів №1». Від дня її заснування минуло 150 років – ціла епоха, наповнена славними традиціями, яскравими досягненнями та тисячами людських доль.
Розвиток велоруху Хорольської громади: подія, що обʼєднала спорт, памʼять і вдячність
У той час, коли українські Воїни щодня виборюють свободу й незалежність нашої держави, тил продовжує гуртуватися навколо найголовнішого – підтримки Захисників та єднання заради спільної мети. У суботу, 6 червня 2026 року, Хорольська громада вперше долучилася до масштабної обласної ініціативи – «Полтавський обласний велодень з ветеранами».
Щороку 6 червня в Україні відзначають професійне свято тих, хто тримає руку на пульсі сучасності, фіксує події сьогодення та творить літопис нашого часу. Хорольська громада щиро вітає журналістів, редакторів, кореспондентів, видавців і ветеранів журналістики Хорольщини з професійним святом!
У четвер, 4 червня 2026 року, подвір’я Андріївського закладу загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів наповнилося особливою атмосферою. Цього дня тут переплелися радість і хвилювання, усмішки й сльози, адже для школярів завершився ще один навчальний рік, а для випускників пролунав останній шкільний дзвоник – символ прощання з безтурботним дитинством та початку нового життєвого етапу. У школі навчається 74 здобувачі освіти, із яких 8 – випускники, які сьогодні переступили поріг у доросле життя.
Ридає матінка-земля вже не слізьми, а кривавими потоками рік… Чорнокрила війна безжально вириває з життя найкращих синів України, цвіт нації, тих, кому ще б жити, мріяти, кохати й творити гідне майбутнє рідної держави. Нестерпний біль і невимовна скорбота знову огорнули Хорольську громаду, а Україна втратила ще одного свого вірного Захисника, уродженця села Попівка Новоаврамівського старостату, юного Героя – Богдана Володимировича Шукліна.
Ридає матінка-земля вже не слізьми, а кривавими потоками рік… Чорнокрила війна безжально вириває з життя найкращих синів України, цвіт нації, тих, кому ще б жити, мріяти, кохати й творити гідне майбутнє рідної держави. Нестерпний біль і невимовна скорбота знову огорнули Хорольську громаду, а Україна втратила ще одного свого вірного Захисника, уродженця села Попівка Новоаврамівського старостату, юного Героя – Богдана Володимировича Шукліна.
У нашій історії є дати, над якими не владний час. Вони, мов незгасні свічі пам’яті, палають у серцях поколінь, нагадуючи про страшні випробування, героїзм і жертовність українського народу. Однією з таких трагічних сторінок людства стала Друга світова війна – кривава рана ХХ століття, що чорним полум’ям пройшла долями 66 народів світу, залишивши по собі мільйони скалічених життів, сирітство, руїни та невимовний біль для багатьох поколінь і народів.
Щорічно, 26 квітня, ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, чиє життя обірвалося через невидимий, але смертоносний вогонь реактора і вшановуємо мужність тих, хто попри все став на шляху глобальної катастрофи. Минає 40 років із того страшного дня, коли чорнобильська ніч назавжди змінила долі мільйонів українців. 40 років – це ціле покоління, але біль тієї трагедії не притуплюється часом, а лише набуває іншого, глибшого виміру.
