Є місця, де тиша промовляє голосніше за слова. Є імена, які час не здатен стерти. Є подвиг, що назавжди залишається у пам’яті народу. Саме таким місцем відтепер є Алея Героїв у Петракіївці Вишневого старостинського округу, де 3 вересня 2026 року відкрили меморіальні дошки на честь полеглих Захисників України – Олександра Анатолійовича Микитенка та Олександра Івановича Кузнецова.

Цього дня тут зібралися рідні, односельці, представники громади, учнівська молодь, духовенство, аби схилити голови перед тими, хто віддав найдорожче – власне життя заради України, її свободи, незалежності та майбутнього наступних поколінь. На Алеї Героїв уже увічнено портрети чотирьох мужніх Воїнів, які загинули смертю хоробрих, захищаючи рідну землю: Дмитра Миколайовича Рябича, Сергія Васильовича Улянка, Віктора Миколайовича Бровка та Романа Миколайовича Чигрина. Відтепер шість сонцесяйних облич дивляться на своїх земляків із меморіального місця у серці Вишневого старостату.

Шість Героїв. Шість людських доль. Шість родин, для яких війна назавжди розділила життя на «до» і «після». І водночас – одна спільна історія жертовності заради України. Їхні портрети – це не просто світлини на пам’ятних дошках. Це мовчазне нагадування кожному, хто проходитиме повз Алею: наша свобода має ціну. І ця ціна надто висока – життя українських Захисників.

Із жалобною промовою до родин полеглих Воїнів, учнівської молоді та всіх присутніх на комеморативному заході звернулася виконувачка повноважень міського голови Юлія Бойко. У її словах звучав глибокий біль громади та щира вдячність тим, хто став на захист Батьківщини, не відступив перед смертельною небезпекою і до кінця залишився вірним Україні.

Особливо зворушливою стала участь у заході здобувачів освіти Петракіївського НВК. Юні земляки підготували поетичні присвяти кожному із Захисників Вишневого старостинського округу. Тримаючи в руках портрети Героїв, вони говорили про тих, чиє дитинство, юність, мрії та плани обірвала війна. На цих портретах в дитячих руках були обличчя, сповнені життя. В їх очах –  ті самі вогники, які не згасли навіть після смерті. Бо людина живе доти, доки живе пам’ять про неї. А подвиг Героя живе доти, доки його пам’ятають покоління.

Молебень за упокоєння душ загиблих Героїв звершив представник духовенства Кременчуцької єпархії УПЦ, митрофорний протоієрей – отець Іван Бровко. У молитві присутні просили Господа прийняти душі полеглих Воїнів та дарувати сили їхнім родинам, які несуть крізь роки невимовний біль втрати.

Особливо символічним і сповненим глибокого душевного трепету став момент відкриття портретів. Право відкрити меморіальні дошки під синьо-блакитними полотнищами було надано родинам Кузнецових та Микитенко. Для них це була мить, у якій зійшлися біль утрати, гордість за найдорожчих людей і безмежна любов, яку не здатна перемогти навіть смерть.

Відтепер у серці Петракіївки стоятимуть ще дві мармурові дошки на святому для громади просторі пам’яті. Шість портретів дивитимуться у прийдешнє. На них – сини, чоловіки, батьки, брати, однокласники, земляки. Ті, хто став щитом для України. Ті, завдяки кому сьогодні над нашими домівками здіймається український прапор.

Ми не маємо права дозволити часу стерти їхні обличчя з нашої пам’яті. Бо поки Україна бореться за своє право бути вільною, пам’ять про полеглих Захисників є не лише даниною минулому – це моральний обов’язок перед майбутнім. Нехай Алея Героїв у Петракіївці стане місцем, де зупиняється метушня і говорить пам’ять. Нехай кожен, хто проходитиме повз, знатиме: тут жили Герої. Тут їх пам’ятають і шанують. Тут їхні імена назавжди вписані в історію рідної землі та України.

Вічна шана і слава полеглим Захисникам України!

Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ