Січень стискає землю крижаними обіймами, а крізь серця лине тихий, скорботний подих чергової непоправної трагедії. Україна втратила ще одного свого вірного Сина, а рідна земля – Героя, ім’я якого навіки вписане золотими літерами в історію боротьби великого і незламного українського народу за свободу, гідне життя і мирне небо.

Скорботна звістка чорним крилом знову накрила Хорольщину… Січень стискає землю крижаними обіймами, а крізь серця лине тихий, скорботний подих ще однієї непоправної втрати. Україна втратила ще одного свого вірного Сина, а рідна земля – Героя, ім’я якого навіки вписане золотими літерами в історію боротьби великого і незламного українського народу за свободу, гідне життя і мирне небо.

Війна не зупиняється і її неможливо поставити на паузу. У горнилі жахливої, кровопролитної російсько-української війни щодня обриваються життя військових та цивільних – і це найбільша трагедія людської цивілізації. Зима січе морозами й знову приносить чорні звістки з фронту, що холодом проходять крізь серця небайдужих. 

Війна – страшна, бо залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну. Ми вже навчилися миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити «БЕЗ» – практично неможливо. І знову Хорольська громада в смутку та скорботі…

І знову Хорольська громада в смутку та скорботі… Серце крається від отриманої тяжкої звістки... У жорстоких боях за Україну, мир та свободу, героїчно загинув наш земляк із міста Хорола – Іван Григорович Радько (10.08.1990 р.н.).

Страшна війна продовжує вести свій кривавий лік. Вона ламає людські долі та приносить з собою лише горе. Щодня ми платимо дуже високу ціну за нашу свободу і незалежність. 

Час не лікує біль утрат – він лише вчить жити з раною, що назавжди оселилася в серці. Ще одну родину сколихнула трагічна звістка, ще одна сім’я залишилася з невимовним болем.

Пам’ять про Героїв живе в наших серцях. Вона зобов’язує нас схиляти голови перед їхнім подвигом, вшановувати кожне віддане життя та щиро дякувати за жертовність, що стала ціною нашої свободи.

17 грудня 2025 року увійшло в історію як особлива дата для ветерана російсько-української війни, уродженця села Покровська Багачка Ярошенка Григорія Анатолійовича. Саме цього дня у Полтаві, під час офіційних урочистостей, т.в.о. начальника Полтавської обласної військової адміністрації Володимир Когут вручив українським Захисникам і Захисницям сертифікати на придбання житла. 

Герої! Воїни! Титани! Вони своєю мужністю зупиняють лютого окупанта і захищають кожного з нас! 03 грудня жителі Хорольської громади знову зібралися на площі Тараса Шевченка, щоб провести в останній путь загиблого захисника Олександра Анатолійовича Микитенка.