15 листопада – День працівників сільського господарства! Українська земля споконвіку була джерелом життя, достатку й сили нашого народу. А хліборобська праця – символом незламності, працелюбності та невичерпної любові до рідної землі. Сьогодні щиро вітаю з професійним святом трудові колективи 15 сільськогосподарських підприємств та 83 фермерських господарств Хорольської міської територіальної громади!
Є втрати, перед якими безсилими стають слова. Є людські долі, в яких війна безжально перегортає останню сторінку тоді, коли життя лише починає розквітати. Є імена, які назавжди стають частиною історії нескореної України, бо за ними – не просто подвиг, а найвища ціна свободи, сплачена власним життям. країна тримається на мужності своїх Захисників і Захисниць. Вони стали щитом між рідною землею та ворогом, між нашим сьогоденням і майбутнім наступних поколінь.
Щиро вітаю вас із професійним святом – Днем залізничників України! Залізниця – це значно більше, ніж колії, локомотиви та вагони. Це невтомний ритм життя країни, надійний зв’язок між містами й людьми, економічними центрами та долями мільйонів українців. За кожним відправленим потягом, кожним безпечним маршрутом і кожним прибуттям до місця призначення стоїть щоденна, відповідальна праця тисяч людей, для яких залізнична справа стала покликанням.
Електросамокати стали популярним засобом пересування, однак їх використання вимагає відповідальності, уважності та неухильного дотримання Правил дорожнього руху України. Нехтування правилами може створювати небезпеку не лише для самих водіїв, а й для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Є пам’ять, над якою безсилі час, відстань і забуття. Її не стерти роками, не заглушити болем, не викреслити з історії жодними подіями. Бо вона – у серцях матерів і батьків, у сльозах дружин, у дитячих очах, у мовчанні родин, які назавжди залишили за столом порожнє місце. Є імена, які навіки викарбувані в історії України – не чорнилом, а кров’ю, золотом жертовності, честі й незламності. Є подвиги, перед якими безсилі слова: залишається лише схилити голову, завмерти в скорботній тиші й подумки сказати найважливіше – дякуємо за Україну.
Мир – це не просто відсутність війни. Це можливість жити, любити, працювати, виховувати дітей, будувати плани та впевнено дивитися у майбутнє. Для України Міжнародний день миру має особливе значення. Уже понад дванадцять років наша держава відстоює своє право на свободу, незалежність і мирне життя, а з початком повномасштабного вторгнення ця боротьба стала випробуванням для всього українського народу.
У зв’язку з безпековою ситуацією закликаємо громадян не повертатися самостійно на тимчасово окуповані території та території, де тривають активні бойові дії, без відповідних офіційних рекомендацій та гарантій безпеки. Таке повернення може становити реальну загрозу для життя і здоров’я через мінну небезпеку, можливі обстріли, відсутність медичної допомоги, пошкоджену інфраструктуру та інші небезпечні фактори.
24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – проголошення у 1991 році Верховною Радою Української РСР незалежності України та створення самостійної української держави. Цей акт увінчав тривалий шлях Українського народу до самостійності. Він спирався на Декларацію про суверенітет 16 липня 1990-го, а підтверджений був Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.
Війна щодня забирає життя найкращих синів і доньок України, залишаючи невимовний біль у серцях рідних, близьких та всієї громади. Вона безжально калічить долі, руйнує сім'ї, стирає часові межі між надією і вічністю, між минулим і сьогоденням, між сном і жорстокою реальністю, між життям і смертю. Особливо нестерпними є звістки, які приходять після довгих місяців, а іноді й років болісного очікування, коли підтверджується загибель тих, кого рідні до останнього вважали живими, кого щодня чекали вдома, молилися за них і вірили в диво.
Російсько-українська війна щодня забирає життя найкращих синів і доньок України, залишаючи невимовний біль у серцях рідних, близьких та всієї громади. Війна безжально калічить долі, руйнує сім'ї, стирає часові межі між надією і вічністю, між минулим і сьогоденням, між сном і жорстокою реальністю, між життям і смертю. Особливо нестерпними є звістки, які приходять після довгих місяців, а іноді й років болісного очікування, коли підтверджується загибель тих, кого рідні до останнього вважали живими, кого щодня чекали вдома, молилися за них і вірили в диво.



border="0">
border="0">
border="0">