У Хорольську громаду, мов зловісний чорний крук, знову увірвалася пекуча звістка з передової – звістка, що розтинає серце навпіл. До світлої когорти Воїнів Небесного Легіону долучився 156-й Захисник із Хорольської громади – Вадим Миколайович Куц. Молодий, сповнений сил і планів, він став у стрій оборонців рідної землі, аби затулити собою мирне небо для нас. І тепер його ім’я навіки вписане у скорботний і водночас священний літопис незламності нашого краю.
У п’ятницю, 20 лютого 2026 року, Хорольщина схилила голови у скорботі й вдячності, вшановуючи пам’ять учасників Революції Гідності – усіх, хто не відступив з Майдану, щоб Україна не залишилася в рабських кайданах без права на вільне і цивілізоване життя. Цей день – про мужність і жертовність, про тих, хто став щитом між темрявою і світлом, про першу перемогу у битві, що триває й нині – за свободу, гідність і незалежність нашої держави.
Сьогодні, 16 лютого, ми вшановуємо працю військового журналіста України, працю тих, хто тримає в руках не лише зброю, а й камеру, диктофон та блокнот. Це свято мужності та професіоналізму людей, які ризикують життям у «нульових» зонах, щоб світ знав правду про кожен відвойований метр нашої землі, про кожен подвиг нашого воїна. Саме завдяки їм ми бачимо реальну історію, що пишеться просто зараз – без прикрас, але з вірою в Перемогу.
Є дати, що стають не просто календарною відміткою, а світлим знаком вдячності за прожите життя. Цьогоріч, 6 лютого, Хорольська громада з особливою шаною та теплом відзначає визначну подію – 80-річний ювілей Людмили Семенівни Ревеки, жінки високої духовної культури, педагогині, громадської діячки, поетеси, берегині освіти й історичної пам’яті не одного покоління.
Війна не зупиняється і її неможливо поставити на паузу. У горнилі жахливої, кровопролитної російсько-української війни щодня обриваються життя військових та цивільних – і це найбільша трагедія людської цивілізації. Зима січе морозами й знову приносить чорні звістки з фронту, що холодом проходять крізь серця небайдужих. Ще одна біда прийшла у Хорольську громаду, яка провела у засвіти земляка з Вишняківського старостату – Керницького Валентина Вікторовича.
Війна – страшна, бо залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну. Ми вже навчилися миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити «БЕЗ» – практично неможливо. І знову Хорольська громада в смутку та скорботі…
І знову Хорольська громада в смутку та скорботі… Серце крається від отриманої тяжкої звістки... У жорстоких боях за Україну, мир та свободу, героїчно загинув наш земляк із міста Хорола – Іван Григорович Радько (10.08.1990 р.н.).
Зимове небо сипле не снігом, а тисне важкими похмурими хмарами, наче збирається пролити сльози смутку за тими, кого забрала кривава російсько-українська війна. Війна не зупиняється – у її безжальному палаючому горнилі продовжують обриватися людські життя. З невимовним болем втрати й тугою велелюдна громада Хорольщини провела у засвіти останньою земною дорогою мужнього Воїна-захисника – Силку Валерія Володимировича.
Щиро вітаємо енергетиків усієї України та колектив Хорольської дільниці Лубенської обʼєднаної філії АТ «Полтаваобленерго» з професійним святом – Днем енергетика! У цей непростий для держави час саме на ваших плечах лежить відповідальність за світло в оселях, тепло в домівках, стабільну роботу лікарень, шкіл, підприємств і всієї критичної інфраструктури.
Війна безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Дні, тижні, місяці, які складаються в роки чекання стають нестерпним випробуванням для родин, чиї сини, чоловіки, батьки вважалися безвісти зниклими. Вони жили вірою, що рідний голос ще озветься, що диво повернення стане реальністю.
