Війна забирає найцінніше – людські життя, залишаючи по собі чорні хрести, невиплакані сльози й рани, що не загоюються. Та є те, чого не здатні знищити ні ворожі кулі, ні безжальний час, – пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну, за її свободу, за право рідної землі жити під мирним небом. Знову чорна звістка розітнула тишу Хорольщини, принесла невимовний біль і поселила в серцях людей гіркий смуток. 

На пʼєдесталі світової слави: хорольські кікбоксери вибороли 6 медалей на Чемпіонаті ICO у Франції

Чотири золоті, одна срібна та одна бронзова медаль – блискучий результат юних спортсменів із міста Хорола на міжнародній арені! Хорольщина має вагомий привід для гордості! Наші юні земляки – Максим Савін та Анна Немировська гідно представили Україну на чемпіонаті світу з бойових мистецтв ICO (ICO World Combat Martial Arts Championships), який відбувся 14–18 жовтня 2026 року у французькому місті Тонон-ле-Бен. 

Є подвиги, над якими не владний час. Є імена, які назавжди викарбувані в історії Хорольської громади та України. Є материнський біль, якого не втамувати жодними словами, і нагороди, за якими стоїть найвища ціна – людське життя. Днями у місті Полтаві представники військової частини 3052 Національної гвардії України вручили високу державну нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня Ларисі Євгеніївні Вакуленко, матері полеглого Захисника України Романа Вікторовича Вакуленка.

Молодий віком, але великий духом. Таким був Воїн Ярослав Володимирович Бова, який гідно і з честю пройшов пекло повномасштабної війни майже з самого її початку. Уся Хорольська громада здригнулася від чергового невимовного горя: з фронтових рубежів надійшло офіційне сповіщення про загибель 28 липня 2026 року на Дніпропетровщині одного з кращих синів України. 

Війна не залишає права на помилку. Вона щодня вписує у новітню історію України імена тих, хто став незламним щитом між світлом і темрявою, між добром і злом, між свободою і поневоленням. Найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому горнилі російсько-української війни ми втрачаємо найкращих – наших мужніх синів, гордість нації, цвіт українського народу, тих, кому судилося творити майбутнє незалежної держави. Хорольська громада знову схиляє голови у скорботі, бо до Небесного Воїнства долучився ще один наш земляк, уродженець міста Хорола – мужній Захисник України Володимир Анатолійович Гирич.

Війна не залишає права на помилку. Вона щодня вписує у новітню історію України імена тих, хто став незламним щитом між світлом і темрявою, між добром і злом, між свободою і поневоленням. Найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому горнилі російсько-української війни ми втрачаємо найкращих – наших мужніх синів, гордість нації, цвіт українського народу, тих, кому судилося творити майбутнє незалежної держави. Сьогодні Хорольська громада знову схиляє голови у скорботі, бо до Небесного Воїнства долучився ще один наш земляк, уродженець міста Хорола – мужній Захисник України Володимир Анатолійович Гирич.

Щорічно, у першу неділю липня, Хорольська громада разом із співвітчизниками схиляє голови у повазі та гордості перед тими, хто тримає морські рубежі нашої держави. Цьогоріч 5 липня ми вітаємо з професійним святом – Днем Військово-Морських Сил Збройних Сил України усіх причетних моряків і ветеранів!

Осипається цвіт розкішних духмяних півоній, схиляючись додолу, немов у скорботному поклоні перед полеглими Захисниками України. Один за одним відлітають вони у безсмертя білими журавлями, залишаючи по собі невгасимий біль втрати та світлу пам’ять у серцях вдячних поколінь. Хорольська громада знову опинилася перед болючою і невимовно тяжкою втратою – ще одне життя, віддане за Україну, обірвалося на полі бою, а душа нашого Захисника приєдналася до Небесного воїнства.

Осипається цвіт розкішних духмяних півоній, схиляючись додолу, немов у скорботному поклоні перед полеглими Захисниками України. Один за одним відлітають вони у безсмертя білими журавлями, залишаючи по собі невгасимий біль втрати та світлу пам’ять у серцях вдячних поколінь. З глибоким сумом і невимовним болем повідомляємо, що Хорольська громада знову зазнала непоправної втрати. Захищаючи територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України, смертю хоробрих поліг наш земляк, мешканець села Андріївка Андріївського старостату – Дмитро Сергійович Микитан.

У суботу, 23 травня, ми висловлюємо безмежну повагу та вдячність еліті нашого війська – Воїнам трьох стихій, які викарбували своє гасло «Вірні завжди!» кров’ю, потом та незламною вірою в силу ЗСУ та Перемогу. Морська піхота України – це надлюдська мужність, відвага та залізна воля. Вони першими йдуть у бій, міцно тримають оборону на найважчих ділянках фронту та щодня доводять, що український дух не зламати жодному ворогу.