Війна не залишає права на помилку. Вона щодня вписує у новітню історію України імена тих, хто став незламним щитом між світлом і темрявою, між добром і злом, між свободою і поневоленням. Найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому горнилі російсько-української війни ми втрачаємо найкращих – наших мужніх синів, гордість нації, цвіт українського народу, тих, кому судилося творити майбутнє незалежної держави. Сьогодні Хорольська громада знову схиляє голови у скорботі, бо до Небесного Воїнства долучився ще один наш земляк, уродженець міста Хорола – мужній Захисник України Володимир Анатолійович Гирич.
Солдат, гранатометник 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 5 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону 117 окремої механізованої бригади 19 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України з 11 листопада 2024 року вважався безвісти зниклим за особливих обставин.
Зв'язок із Володимиром обірвався того похмурого осіннього дня під час виконання бойового завдання поблизу села Новоєлизаветівка Покровського району Донецької області – на одному з найгарячіших і найкривавіших напрямків фронту. Невелика група українських піхотинців упродовж трьох діб самовіддано стримувала навалу ворога, демонструючи приклад неймовірної мужності, стійкості й військової доблесті. Під час запеклого бою Захисник потрапив під нищівний артилерійський обстріл, який не залишив жодного шансу залишитися живим...
Понад півтора року рідні жили між болем і надією, між молитвами та виснажливим очікуванням. Кожен день був сповнений віри у диво, кожен дзвінок дарував крихітну надію, що Володимир живий. Та, на превеликий жаль, страшна звістка все ж постукала в оселю родини Гиричів. Загибель Героя підтвердилася після проведення ДНК-експертизи та офіційної ідентифікації слідчим СУ ГУНП в Одеській області. Після репатріації тіла та довгого, тяжкого шляху додому мужній оборонець України нарешті повертається на рідну Хорольську землю, щоб знайти свій вічний мир і спокій у засвітах після пережитого пекла на землі.
Володимир Гирич був одним із тих українців, які без вагань добровільно стали на захист рідної держави. Він обрав шлях честі, військового обов'язку і жертовного служіння Батьківщині. Віддавши найдорожче – власне життя, він назавжди залишиться у пам'яті земляків як мужній Воїн, вірний побратим, люблячий син, брат, дядько і справжній патріот України.
Хорольська міська територіальна громада висловлює щирі й глибокі співчуття згорьованій родині полеглого Захисника: мамі – Вірі Юріївні Агатьєвій, братові – Олегу Анатолійовичу Гиричу, сестрам – Ілоні Петрівні та Любові Петрівні Муравським, племінникам – Анні, Євгену та Аліні, дядькам – Рустаму Миколайовичу Ткаченку, Олександру Миколайовичу Лук'яненку та їхнім родинам, усім близьким, друзям, однокласникам, бойовим побратимам і кожному, хто знав Володимира та розділяє сьогодні непоправний біль втрати.
Світла пам'ять про Героя житиме у вдячних серцях поколінь. Його ім'я навіки закарбоване у літописі боротьби українського народу за свободу, незалежність і право жити на власній землі.
Увага! Військовий поховальний ритуал та траурна церемонія прощання з Героєм Володимиром Анатолійовичем Гиричем відбудеться у понеділок, 27 липня2026 року о 12-00 год. на площі біля пам'ятника Тарасові Шевченку в місті Хоролі. Чин поховання відбудеться на Алеї Слави центрального міського кладовища.
Відповідно до розпорядження міського голови день поховання Захисника оголошено Днем жалоби на території Хорольської міської територіальної громади. Закликаємо приспустити Державні Прапори України, утриматися від проведення розважальних заходів та вшанувати пам'ять полеглого Воїна хвилиною мовчання.
Володимир Гирич не скорився ворогу, не зрадив присязі, не відступив перед небезпекою. Його життя стало жертовною ціною нашої свободи, а його подвиг – безсмертним символом незламності українського духу. Він гідно пройшов тернистий шлях Воїна, назавжди увійшовши до безсмертного строю Захисників України. Назавжди з честю!
