Війна безжально випробовує нас на міцність, загострює відчуття короткочасності людського життя й крихкості миру у світі, який досі не спромігся зупинити російський тероризм. Чорні звістки одна за одною приходять у Хорольську громаду – повертаються додому наші Герої, які тривалий час вважалися безвісти зниклими. Їхні імена стають символами мужності, братерства та самопожертви. Ще один син України, наш земляк – Вакуленко Роман Вікторович, уродженець села Штомпелівка, повернувся додому «на щиті».

Дощова похмура осінь прийшла на українську землю – четверта осінь повномасштабної війни… Її тишу, в задумі, з шелестом пожовклого листя і холодним подихом вітру, постійно розривають звуки сирен. Ще більше чується стогін скорботи, у прохолоді ранків – подих втрат, що бентежать серце і нагадують: війна триває. Війна не знає пір року – вона палить і серця, і долі, забираючи найкращих синів України. І з кожним осіннім листком земля приймає нову гірку звістку про тих, хто не повернувся з фронту…

Роз’яснення надає головний державний інспектор управління інспекційної діяльності у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці.

Четверта осінь приходить на Хорольщину і омивається не дощами, а сльозами гірких втрат. Довгою й тернистою дорогою повертаються додому «на щиті» найкращі сини України. Вони віддають найдорожче – власне життя у жорстокому протистоянні з підступною рашистською ордою. Хорольська земля знову схиляє голову в скорботі. Її син, вірний Воїн і Захисник – Станіслав Федосійович Новеселецький загинув 9 вересня 2025 року, захищаючи рідну країну від ворога на Харківщині.

Серпень в Україні завжди був місяцем жнив – коли достигле колосся вклоняється стиглим золотом, коли руки хліборобів збирають врожай, що годуватиме людей увесь рік. Це час вдячності землі та гордості за працю. Та нинішні серпневі й вересневі дні продовжують нести інший, кривавий врожай. 

Хорольська міська територіальна громада в скорботі за Катериною Олексіївною Манжос, яка залишила світлий слід у своєму земному житті, присвячену служінню людям. 12 серпня 2025 року на 85-му році життя відійшла у вічність Манжос Катерина Олексіївна – людина щирої душі, доброго серця та незгасаючого світла душі, яка присвятила своє життя служінню людям та рідній громаді.

12 липня 2025 року стало визначальним днем у житті ветерана російсько-української війни, уродженця м.Хорол – Сергія Калініченка. У Полтаві, під час урочистої церемонії, йому було вручено сертифікат на придбання житла, як символ вдячності держави за віддану службу й самопожертву на захист України. Житловий сертифікат передав особисто т.в.о. начальника Полтавської обласної військової адміністрації Володимир Когут. Участь у заході також взяли міністерка у справах ветеранів Наталія Калмикова та заступниця керівника Офісу Президента України Ірина Верещук.

Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять за загиблими – ніколи не згасне! Йдуть від нас кращі з кращих. Нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не утішити рідних і близьких. І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат – це наша пам’ять, це розуміння того, що жертви не були марними..

Мобілізовані працівники мають право на збереження посади до звільнення з військової служби. Чи є винятки та за яких умов з мобілізованим працівником може бути розірваний трудовий договір – роз’яснюють юристи системи надання безоплатної правничої допомоги.

10 червня 2025 року виповнюється чотири роки з того часу, як у рамках діджиталізації нашої держави стартував процес оцифрування трудових книжок, а в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області з’явився профільний підрозділ.