Хорольська міська територіальна громада разом з усією Україною 22 червня вшановує одну з найтрагічніших дат нашої історії – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни, а також 84-ті роковини початку німецько-радянської війни 1941-1945 років.
Сьогодні, 18 червня, разом з усією країною Хорольська громада вшановує пам’ять невинно загиблих унаслідок жахливої ракетної атаки російської армії смерті на місто Київ в ніч з 16 на 17 червня. Цей день оголошено Днем жалоби – днем спільного болю, скорботи та єднання. Особливо боляче згадувати ворожий удар по лікарні "Охматдит" в Києві, де лікувалися тяжко хворі українські діти. Цинічні злочини російської федерації та геноцид українського народу не припиняються.
Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Хорол з глибоким сумом повідомляє про непоправну втрату – 8 червня 2025 року після тяжкої хвороби відійшов у вічність наш колега і добрий друг Литвишко Віктор Васильович.
Все стало марне в той найстрашніший день для всіх українців, коли війна вже не просто звучала десь за обрієм, а увірвалась у життя майже кожного українця. Найстрашнішими наслідками війни і відгуками її глибинної трагедії стали людські втрати. Хорольська громада втратила ще одного Героя, Захисника України, вірного сина рідної землі – Володимира Івановича Духна.
У п’ятницю, 23 травня 2025 року, у День, коли Україна вшановує Героїв та морських піхотинців, відбулися урочистості з нагоди відкриття меморіальної дошки Герою Хорольщини – Станіславу Леонідовичу Остапенку. Мітинг-реквієм вшанування пам’яті молодого Воїна, уродженця села Левченки Клепачівського старостату Хорольської громади, відбувся в Опорному закладі «Новооріхівський ліцей імені О.Г.Лелеченка» Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області.
Щороку в третю неділю травня Україна вшановує пам’ять мільйонів наших співвітчизників, які стали жертвами масових політичних репресій тоталітарного комуністичного режиму. Цього року День пам’яті припадає на 18 травня – день скорботи й глибокого осмислення трагічних сторінок нашої історії, нагадування про політичні репресії сучасності.
До уваги мешканців Хорольської міської територіальної громади та небайдужих громадян! «На щиті» повернувся додому відважний Воїн – майор, старший оперативий черговий відділення бойового управління командного пункту штабу 37-ої окремої бригади морської піхоти Збройних Сил України – Олександр Петрович Бова.
Морські піхотинці – це воїни, які ніколи не відступають та щодня доводять, що українська армія – це сила, міць і непохитна воля. На жаль, навіть найсміливіших і найхоробріших Воїнів настигає несправедлива смерть, бо окупантів ніщо не зупиняє на шляху до виконання злочинних кремлівських наказів. Ворог свідомо прийшов вбивать, спопелять, руйнувать і знищувати все українське.
Коли йдуть у вічність такі люди, як Федір Федорович, утворюється порожнеча і світ стає меншим, сірим і спустошеним. Для рідних і близьких світ стає тьмяним і порожнім, бо війна жорстоко вбиває і забирає безповоротно. З глибоким сумом повідомляємо, що у найскорботніший день Страсного Великого тижня – страсну п’ятницю, 18 квітня 2025 року на 53 році життя перестало битися серце Героя, відданого сина і Захисника України – Федіра Федоровича Галая.
Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна, яка вбиває, нищить і калічить. Вже одинадцять років наша країна втрачає кращих своїх синів і доньок, які захищають нас у війні з російською федерацією та її найманцями. Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні.
