Є люди, чия смерть – це не просто особиста втрата для родини. Це втрата цілої епохи. 9 серпня 2026 року земляцтво Хорольщини схилило голови в глибокій скорботі. На 79-му році життя перестало битися золоте серце Почесного громадянина міста Хорола, митрофорного протоієрея, настоятеля храму святих апостолів Петра і Павла Полтавської єпархії ПЦУ, письменника, публіциста, поета, художника, композитора, педагога, депутата кількох скликань Хорольської міської ради – Василя Васильовича Симулика.

Дощова похмура осінь прийшла на українську землю – четверта осінь повномасштабної війни… Її тишу, в задумі, з шелестом пожовклого листя і холодним подихом вітру, постійно розривають звуки сирен. Ще більше чується стогін скорботи, у прохолоді ранків – подих втрат, що бентежать серце і нагадують: війна триває. Війна не знає пір року – вона палить і серця, і долі, забираючи найкращих синів України. І з кожним осіннім листком земля приймає нову гірку звістку про тих, хто не повернувся з фронту…

Четверта осінь приходить на Хорольщину і омивається не дощами, а сльозами гірких втрат. Довгою й тернистою дорогою повертаються додому «на щиті» найкращі сини України. Вони віддають найдорожче – власне життя у жорстокому протистоянні з підступною рашистською ордою. Хорольська земля знову схиляє голову в скорботі. Її син, вірний Воїн і Захисник – Станіслав Федосійович Новеселецький загинув 9 вересня 2025 року, захищаючи рідну країну від ворога на Харківщині.

Четверта осінь приходить на Хорольщину і омивається не дощами, а сльозами гірких втрат. Довгою й тернистою дорогою повертаються додому «на щиті» найкращі сини України. Вони віддають найдорожче – власне життя у жорстокому протистоянні з підступною рашистською ордою. Хорольська земля знову схиляє голову в скорботі. Її син, вірний Воїн і Захисник – Станіслав Федосійович Новоселецький загинув 9 вересня 2025 року, захищаючи рідну країну від ворога на Харківщині.

25 вересня заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Хорольської міської ради та з найкращими побажаннями привітав чарівну ювілярку Керекилицю Катерину Миколаївну. Працювала віддано довгі роки свого життя у Трубайцівській сільській раді, завжди відповідально та сумлінно відносилася до роботи.