Є пам’ять, над якою безсилі час, відстань і забуття. Її не стерти роками, не заглушити болем, не викреслити з історії жодними подіями. Бо вона – у серцях матерів і батьків, у сльозах дружин, у дитячих очах, у мовчанні родин, які назавжди залишили за столом порожнє місце. Є імена, які навіки викарбувані в історії України – не чорнилом, а кров’ю, золотом жертовності, честі й незламності. Є подвиги, перед якими безсилі слова: залишається лише схилити голову, завмерти в скорботній тиші й подумки сказати найважливіше – дякуємо за Україну.

У четвер, 1 жовтня 2026 року, у День Захисників і Захисниць України, свято Покрови Пресвятої Богородиці та День Українського козацтва, на Алеї Героїв у Хоролі відбувся мітинг-реквієм з нагоди відкриття 8 нових банерів із портретами полеглих Захисників Хорольської громади. Під величні звуки Державного Гімну України, під синьо-жовтими знаменами, священний простір пам’яті поповнився портретами тих, хто віддав найдорожче – власне життя за незалежність, суверенітет, територіальну цілісність і свободу Української держави. Серед них – Воїни, які загинули у боях із російським агресором, померли від тяжких хвороб, отриманих під час проходження військової служби, а також Герої, чиї тіла повернулися до рідної землі та родин лише після тривалого очікування й проведення генетично-порівняльних ДНК-експертиз.

У скорботному мовчанні Хорольська громада схилила голови перед подвигом 190 Захисників і однієї Захисниці Хорольщини, які стали до лав Небесного Воїнства. Цього дня поруч із родинами полеглих Героїв були ветерани російсько-української війни, представники місцевої влади, громадських ветеранських організацій, зокрема ГО «Хорольська спілка ветеранів АТО та учасників бойових дій», фахівець із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб Центру соціальних служб, працівники виконавчих органів і структурних підрозділів Хорольської міської ради, правоохоронці та небайдужі жителі громади.

До присутніх звернулися секретар міської ради Юлія Бойко та голова місцевого осередку ГО «Сім’ї загиблих учасників бойових дій Полтавщини» Надія Данильченко. У їхніх словах звучали щира вдячність і глибока шана, біль непоправної втрати та водночас незламна віра в Україну – державу, за свободу якої віддали життя наші Захисники.

Особливо проникливим став момент, коли ведучі заходу, представниці відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Хорольської міської ради Оксана Левіна та Ірина Редька, розповіли про життєвий шлях кожного з восьми Героїв, чиї портрети віднині займають почесне місце у сакральному просторі пам’яті та слави Хорольської громади. Це Владислав Миколайович Жила, Вадим Володимирович Покас, Андрій Вікторович Третяк, Володимир Анатолійович Гирич, Олександр Геннадійович Чистяков, Віталій Олександрович Ганзенко, Сергій Миколайович Бадьор та Віктор Петрович Кириченко.

Вісім імен. Вісім життєвих історій. Вісім людських доль, назавжди вписаних у літопис Хорольщини та новітню історію України. Алея Героїв Хорольщини – це не лише місце скорботи. Це священний простір національної пам’яті, де кожен портрет промовляє до прийдешніх поколінь мовою мужності, честі, любові до Батьківщини та самопожертви. Тут особливо гостро усвідомлюєш просту, але невблаганну істину: свобода ніколи не дається без ціни. За право жити на своїй землі, говорити рідною мовою, виховувати дітей під мирним небом українські родини заплатили найдорожчим – життями своїх синів і дочок.

І тепер наш обов’язок – не дозволити, щоб їхні імена стали лише рядками в історичних книгах. Пам’ятати. Розповідати дітям. Берегти й підтримувати родини Героїв. Передавати правду наступним поколінням. Бо народ, який шанує своїх полеглих, має майбутнє.

Поки живе пам’ять – живуть Герої. Поки звучать їхні імена – вони поруч із нами.

Слава Україні та її Героям!

Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ