Травневі дні на тринадцятому році жорстокої, виснажливої російсько-української війни, осяяні погожим теплом весни, що мало б нести життя і відродження. Натомість вони приносять у Хорольську громаду гіркі, невимовно болючі звістки, від яких холоне кров і крається серце. Одна за одною фронтові вістки чорним крилом торкаються домівок, несучи тишу втрати, що важча за будь-які слова. За результатами ДНК-експертизи встановлено загибель нашого земляка – Пилипенка Романа Володимировича, 19 грудня 1981 року народження, уродженця села Кривці Ялосовецького старостату.
Воїн-титан, чиє ім’я довгий час жило між болісною надією та гіркою невідомістю, нині повертається додому – «на щиті» як звитяжний Герой, у скорботі та вічній пам’яті. Матрос, навідник відділення морської піхоти 37 окремої бригади морської піхоти Збройних Сил України, Роман Пилипенко до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, Україні та своєму народові. Він загинув 15 грудня 2024 року на Курахівсько-Вугледарському напрямку, поблизу населеного пункту Богоявленка Волноваського району Вугледарської громади Донецької області – там, де земля щодня здригається від ворожого вогню, а полум’яне небо пам’ятає мужність усіх своїх оборонців.
До проведення процедури ідентифікації Герой вважався зниклим безвісти за особливих обставин. Довгі місяці надія жила в серцях рідних і близьких, не бажаючи миритися з найстрашнішою правдою. Та сьогодні вона обертається болем втрати, який не має меж і не знає втіхи.
У глибокій жалобі та скорботі схиляємо голови перед жертовним подвигом полеглого Воїна світла, який віддав найдорожче – власне життя. Щиро співчуваємо рідним Героя: мамі – Тетяні Василівні Пилипенко, татові – Володимиру Михайловичу Пилипенку, синові – Ростиславу Романовичу Пилипенку, рідному брату – Володимиру Володимировичу Пилипенку, колишній дружині – Наталії Анатоліївні Шатохіній, тітці – Галині Василівні Пшеничній, дядькові – Анатолію Григоровичу Пшеничному, двоюрідним братам – Григорію Анатолійовичу та Євгенію Анатолійовичу Пшеничним (нині обоє стоять на захисті України в рядах ЗСУ), двоюрідним сестрам – Катерині Анатоліївні Кущенко та Ілоні Анатоліївні Пшеничній, тітці – Катерині Василівні Дем’яненко, двоюрідному братові – Сергію Павловичу Чемеру, усій великій родині, друзям, однокласникам, бойовим побратимам.
Увага!!! Траурна церемонія прощання з Героєм Романом Пилипенком відбудеться у четвер, 14 травня 2026 року об 11:00 годині на площі скорботи біля пам’ятника Тарасові Шевченкові, а чин поховання – на кладовищі в с.Кривці Ялосовецького старостату.
День поховання Героя Романа Володимировича Пилипенка оголошено днем жалоби на території Хорольської міської територіальної громади відповідно до розпорядження міського голови. У цей день просимо приспустити Державні Прапори України, утриматися від розважальних заходів і вшанувати пам’ять полеглого Захисника хвилиною мовчання.
Новітнй Герой України Роман Пилипенко не відійшов у небуття – він здійнявся у невидимий простір безсмертя, ставши нетлінними символом звитяги, честі й жертовної любові до Батьківщини. Його ім’я навіки вписано в літопис української державності золотими літерами слави, обпаленої вогнем війни та освяченої кров’ю мужніх синів і доньок України.
Світлий образ Захисника Романа Пилипенка житиме у віках – у пам’яті народу, у молитвах рідних, у вдячних серцях прийдешніх поколінь як уособлення незламного духу, відданості військовій присязі та священної любові до рідної землі. Його подвиг став частиною великої історії боротьби українського народу за свободу, гідність і незалежність.
Вічна і незгасима слава мужньому Лицарю української землі – Романові Пилипенкові!
Герої не вмирають! Честь і слава Захиснику України!
