Знову чорним крилом скорботи огорнулася Хорольська громада. Знову війна принесла невимовний біль і непоправну втрату. Сонячні літні дні відступили перед важкими сминцевими хмарами, ніби сама небесна височінь оплакує Героїв, які відлітають у засвіти. Захищаючи Україну та право нашого народу жити на своїй землі, відійшов у вічність мужній Воїн, бойовий медик 2 мінометної батареї мотопіхотного батальйону 153 окремої механізованої бригади Збройних Сил України, молодший сержант Лисюк Антон Юрійович – людина великого серця, незламної волі та відданості Батьківщині.

Знову чорним крилом скорботи огорнулася Хорольська громада. Знову війна принесла невимовний біль і непоправну втрату. Сонячні літні дні відступили перед дощовими хмарами, ніби сама небесна височінь оплакує Героїв, які відлітають у засвіти. Захищаючи Україну та право нашого народу жити на своїй землі, відійшов у вічність мешканець села Бовбасівка, мужній Воїн, бойовий медик 2 мінометної батареї мотопіхотного батальйону 153 окремої механізованої бригади Збройних Сил України, молодший сержант Лисюк Антон Юрійович – людина великого серця, незламної волі та відданості Батьківщині.

Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять за загиблими – ніколи не згасне! Йдуть від нас кращі з кращих. Нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не утішити рідних і близьких. І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат – це наша пам’ять, це розуміння того, що жертви не були марними..

Українська армія мужньо тримає військові позиції на рубежах оборони, даючи гідну відсіч російським окупантам. А ми тим часом у тилу продовжуємо їм допомагати у священній місії із захисту Вітчизни та звільненню українських земель. Не зупиняємося підтримувати ЗСУ і продовжуємо започатковану ініціативу щодо придбання нашим Захисникам FPV-дронів.

Не встигають висихати сльози на площі, де Хорольська громада прощається з кращими синами України. Знову чорна трагічна звістка донеслась у наш край про вихід зі строю в лавах відважних Захисників України нашого земляка-прикордонника – Вячеслава Вячеславовича Баранніка.

Якщо ми перестанемо думати про тих, хто зараз на фронті, то фронт буде у нас в тилу! Ми всі повинні усвідомити цю просту, але надважливу істину і не припиняти допомагати нашим Захисникам, які ціною надлюдських зусиль наближають Перемогу. Днями передано чергову автівку для виконання оперативно-бойових завдань 71-й окремій єгерській бригаді – військовому з’єднанню у складі десантно-штурмових військ ЗСУ. 

30 червня 2023 року, перед початком пленарного засідання 44-ої позачергової сесії Хорольської міської ради відбулося вручення державних нагород тим особам, які внесли вагомий особистий внесок у оборону України та наближення омріяної Перемоги. Найвищу президентську нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня, присвоєну посмертно мешканцю с.Штомпелівка, військовослужбовцю ЗСУ, старшому сержанту матеріального забезпечення 6 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр» – Сергію Гаврику. 

Кавалером ордена «За мужність» ІІІ ступеня став наш земляк із Хорольщини Юрій Анатолійович Іщенко

31 травня 2023 року, перед початком пленарного засідання 43-ої сесії Хорольської міської ради VIII скликання, у залі засідань відбулося урочисте вручення почесної державної нагороди України – ордена «За мужність» ІІІ ступеня Юрію Іщенку.

Наша згуртованість і активність для відсічі ворогу наразі є вирішальною. 358 днів героїчного протистояння ворогу показали всьому світу міць і незламність українського народу, його неймовірні бойовий дух і сталевий гарт. Підтримка кожного з нас військових Збройних сил України, зміцнення оборони має особливу вагу. Ми досягли важливого розуміння, що за своє ми повинні боротися власними силами і допомагати українській армії усім, чим тільки можемо.

Указом Президента №424/2018 від 12 грудня 2018 року присвоєно почесне звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" старшому сержанту Андрію Конопльову посмертно.
  Народився Герой України 29 квітня 1977 року в селі Новомихайлівка Тупсинський району Красноярського краю РРФСР, але з дитинства проживав в селі Новооржицьке Оржицького району, Полтавської області. Останні 10 років проживав у Пирятині. Загинув 23 січня 2015 року в результаті прямого попадання танкового снаряда.
  Завдяки діям Андрія Конопльова, який заради збереження життя бойових побратимів пожертвував своїм, наступ противника було відбито, позиції утримано, а противнику нанесено значних втрат, в тому числі у живій силі.

Вічна пам'ять Герою!