У тиші, що звучала гучніше за будь-які слова, відбулася подія, яку неможливо виміряти ані часом, ані звичними людськими відчуттями. Подія, де біль і гордість стояли поруч, тримаючись за руки, відбулася в адміністративному приміщенні Хорольської міської ради. Відбулося урочисте вручення державної нагороди тому, хто вже не прийде, але назавжди залишиться в нашій пам’яті і стукоті сердець.
Ще одна невимовно гірка звістка опустилася на Хорольську громаду, огорнувши серця тихим болем і скорботою. Ще одне життя, сповнене світла, любові й відданості рідній землі, обірвалося у боротьбі за наше завтра – за тишу наших світанків, за спокій рідних домівок. Білим соколом злетів у височінь небесну, залишивши земний шлях, мужній Воїн, незламний захисник України, вірний син свого народу – Олександр Іванович Кузнецов. Його душа стала частиною Небесного війська – світлого, вічного, нескореного.
У день, коли слово «пам’ять» звучить особливо проникливо, Хорол схилив голови в глибокій скорботі й безмежній вдячності. 17 квітня 2026 року Алею Героїв доповнено конструкціями з портретами 30 полеглих Захисників – відданих синів України, які поклали своє життя за її свободу і гідне майбутнє. Ця урочиста й водночас щемлива подія об’єднала Хорольську громаду у спільній скорботі та глибокій пошані.
Страшна війна продовжує вести свій кривавий лік. Вона ламає людські долі та приносить з собою лише горе. Щодня ми платимо дуже високу ціну за нашу свободу і незалежність.
Опадає листва з дерев, і в зажурі важчає небо. Одне за одним прилітають із фронту сповіщення про смерть, що розривають душу кожного українця. Хорольську громаду знову сколихнула трагічна звістка – у боях за Україну загинув наш земляк, Кривчун Олександр Віталійович, уродженець села Мала Попівка Новоаврамівського старостату.
Опадає листва з дерев, і в зажурі важчає небо. Одне за одним прилітають із фронту сповіщення про смерть, що розривають душу кожного українця. Хорольську громаду знову сколихнула трагічна звістка – у боях за Україну загинув наш земляк, Кривчун Олександр Віталійович, уродженець села Мала Попівка Новоаврамівського старостату.
Всеукраїнський день дошкілля – це особлива дата, яка нагадує нам про важливу місію працівників дошкільної освіти. Саме вони з найперших років життя стають для діток другою сім’єю: дарують тепло своїх сердець, плекають доброту, розвивають здібності та відкривають перед ними яскравий світ знань і відкриттів.
Теплий вечір 27 червня 2025 року залишив незабутні яскраві спогади, що залишаться назавжди. Ще один випускний вечір ознаменувався світлом юних сердець, що вирушають у незвідану дорогу дорослого самостійного життя. У Покровськобагачанському старостаті, в багатолюдному глядацькому залі сільського будинку культури, 12 випускників-ліцеїстів отримали свідоцтва про повну загальну середню освіту державного зразка. Кожне з них – не просто документ, а підтвердження старанності в навчанні, сили, витримки й прагнення до знань в умовах непростого сьогодення, постійних стресів, загроз і небезпек.
Коли студенти отримують дипломи кваліфікованих фахівців обраної до душі хліборобської справи і ступають на шлях нового етапу життя – дорослішають їхні мрії. У ці червневі дні, коли золото колосків перегукується з молодечим запалом сердець, у ВСП «Хорольський агропромисловий фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету» відбувся випускний вечір – урочиста подія, сповнена світла, трепету й великої надії.
