Замість життєдайних дощів українська земля омивається гіркими сльозами втрат, потоками крові Захисників і мирних людей, які стали жертвами російського терору. Від болю втрат німіє простір, завмирає все навкруги і сенс буття фарбується у темні барви. Горе стукає в оселі земляків та заставляє стискатися наші серця. Нова страшна звістка прийшла у нашу Хорольську громаду.
Війна особливо загострила відчуття скороминущості існування та крихкості миру. Війна принесла багато горя, сліз, страждань і біди у кожну українську родину, громаду та сколихнула всю країну. На Хорольщину знову прилетіла чорним круком трагічна, нестерпно болюча звістка. 7 липня 2024 року унаслідок ракетного обстрілу біля села Стецівка Сумського р-ну Сумської обл. загинув наш земляк-військовослужбовець із с.Козубівка Андріївського старостату – Юрій Юрійович Антонь (01.10.1985 р.н.).
Все частіше у Хорольську громаду приходять трагічні звістки з усіх напрямків бойових зіткнень з військовими підрозділами російських окупантів. Все більше противник завдає тяжких втрат українцям, безжально обриваючи молоді життя. Все більше свіжих могил зʼявляється на Алеї Слави міського кладовища і в селах нашої громади. Ці втрати спустошують і розривають душу на шмаття. Аби не втратити Україну, ми втрачаємо її кращих синів і доньок.
Війна не жаліє нікого. Вона безжально вбиває, спустошує, трощить, спопеляє, розбиває, зрівнює з землею збудований віками й не одним поколінням цивілізований світ. Найстрашніші втрати у війні з російськими окупантами – це втрати людські. Усе можна повернути, відбудувати, але не воскресити із мертвих людські життя. Ще одне людське життя, на жаль, обірвала російська армія здичавілих варварів-загарбників ХХІ століття.
26 квітня 2024 року Хорольська громада відзначила 38-мі роковини Чорнобильської трагедії – найбільшої радіаційної аварії в історії людства. У цей день ми говоримо не тільки про саму аварію на ЧАЕС, а й про те, що це може статися знову. У цей день ми вшановуємо пам’ять усіх людей, хто загинув чи постраждав від цієї страшної техногенної катастрофи планетарного масштабу, а також шанують ліквідаторів наслідків аварії.
15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав та 34-та річниця виведення радянських військ з Демократичної Республіки Афганістан. На знак поваги українським суспільством до воїнів-афганців ми щорічно відзначаємо цю дату, яка свідчить про вікопомну місію наших земляків-військовослужбовців у «гарячих точках» світу.
26 липня Хорольська громада попрощалася з одним із 14 загиблих земляків, які поклали свої голови в боях з російською навалою. Відважного воїна, інспектора прикордонної служби 3 категорії, головного сержанта Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова, 1-ої прикордонної застави, 4-ої прикордонної комендатури швидкого реагування, 24-го загону прикордонної служби України – Олександра Васильовича Лозу провели останньою земною дорогою за всіма християнськими канонами та з військовими почестями.
Зі сходу починає променіти сонце, все прокидається, оживає й наповнюється життям. Та все частіше зі сходу доносяться страшні звістки про обірвані життя. З пекучим болем і гірким смутком сприйняли хорольці страшну новину про загибель трьох земляків-військовослужбовців на східних рубежах України.
Шкідливість амброзії полинолистої та методи боротьби з нею
Амброзія, здається кожен з пересічних громадян знає цю рослину, як говориться, в обличчя. Це однорічна, яра рослина, за формою і зовні чимось схожа на листя привабливих квітів-чорнобривців, а вірніше – полину гіркого (звідки і назва – амброзія полинолиста). Батьківщиною амброзії полинолистої, як і більшість шкодочинних об`єктів у нас в Україні, є Америка. Її виявлено в усіх колишніх 25 областях України і 25 районах області.
Хорольська громада 21 червня знову попрощалася із Героями, які загинули у пеклі страшної за масштабами і наслідками російсько-української війни. Нестерпний потрійний біль для рідних і всієї громади. У чорному літописі борців за незалежність України золотими літерами викарбувано імена ще трьох загиблих Героїв із Хорольського краю: Улянка Сергія Васильовича, Пономаренка Романа Юрійовича та Тихоненка Андрія Валерійовича.
