Все частіше у Хорольську громаду приходять трагічні звістки з усіх напрямків бойових зіткнень з військовими підрозділами російських окупантів. Все більше противник завдає тяжких втрат українцям, безжально обриваючи молоді життя. Все більше свіжих могил зʼявляється на Алеї Слави міського кладовища і в селах нашої громади. Ці втрати спустошують і розривають душу на шмаття. Аби не втратити Україну, ми втрачаємо її кращих синів і доньок.
Захищаючи Україну, героїчно загинув ще один наш земляк, уродженець міста Хорола – Віктор Миколайович Глущенко. У суботу, 25 травня 2024 року, Герой повернувся «на щиті» на вічний спочинок у рідний Хорол. Багатолюдна громада зустріла «живим коридором» пошани домовину з тілом полеглого Захисника. Окроплена гіркими сльозами втрат площа рясніла яскравими квітами. Всі барви природи назавжди згасли для Віктора. Згасло його молоде життя, яке він поклав на вівтар російсько-української війни. Тепер Герою назавжди 46 і в нашій пам’яті назавжди залишиться його сонцесяйна посмішка і погляд з відблиском доброти…
До присутніх на скорботній площі звернулася з жалобною промовою секретар міської ради Юлія Бойко. Заупокійну літію на площі та чин похорону на Алеї Слави міського кладовища за упокій душі новопреставленого солдата Віктора провів священнослужитель Петропавлівського храму м.Хорол, Благочинний Хорольського і Семенівського церковного округу Полтавської єпархії Православної Церкви України, митрофорний протоієрей – отець Іван Сушінець.
Ведучі на траурній церемонії прощання Оксана та Микола Левіни розповіли про життя і слід добрих справ, що залишив після себе Герой Віктор. Від народження і до останніх років життя Віктора тісно пов’язане з його рідним Хоролом. Тут він народився 15 жовтня 1977 року, закінчив Хорольську спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів №1. Згодом закінчив Хорольський агропромисловий коледж, здобувши спеціальність техніка-механіка.
Після здобуття базової вищої освіти пройшов строкову військову службу в лавах української армії. Деякий час працював у будівельній сфері. Любив порядок і не цурався важкої роботи, тому все горіло в його майстерних працьовитих руках. Мав багатогранні творчі здібності й проявив захоплення до фотомистецтва, працюючи довгий час у фотоательє «Фуджістиль».
Добре зарекомендував себе у колективі Хорольського заводу дитячих продуктів харчування. Пізніше працевлаштувався у провідне промислове підприємство – ПрАТ «Хорольський механічний завод», освоївши ази ливарної справи. Останнім часом працював у ТОВ «Спірітус Вишняки», колишньому державному підприємстві «Вишняківський спиртовий завод». Звідси, 30 січня 2023 року, був призваний по мобілізації першим відділом Лубенського районного ТЦК і СП.
Працюючи на заводі дитячих продуктів харчування, познайомився з колегою Світланою Володимирівною Гах. Історія кохання залишила в спогадах щасливі моменти спільного життя подружжя. Спільно виховували доньку Анну, будували плани на майбутнє. Але повномасштабна війна зруйнувала всі мрії та сподівання, розбила сімейне щастя, назавжди забрала люблячого чоловіка й батька. Без єдиного сина залишилася й мама Варвара Володимирівна Глущенко, у якої не загоїлися рани 6-річної давнини після втрати чоловіка – ліквідатора аварії на ЧАЕС.
Перші місяці після мобілізації Віктор проходив військову підготовку по бойовому злагодженню, тактиці ведення бою та тактичної медицини, отримав бойовий вишкіл у навчально-тренувальному центрі м.Біла Церква. Згодом продовжив навчання у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки на Львівщині, більш відомому як «Яворівський військовий полігон».
На посаді старшого оператора роти протитанкових ракетних комплексів у складі окремої механізованої бригади ЗСУ солдат Віктор воював більше року з противником на Купʼянському напрямку Харківської області. Отримав осколкове поранення в руку, але після лікування у військовому шпиталі повернувся у стрій на рубіж оборони. У квітні цього року відбулася ротація підрозділу на Житомирщину, а з травня – оборона північних кордонів держави на Сумщині.
Останнє фатальне зіткнення з диверсійно-розвідувальною групою рашистів сталося 16 травня 2024 року поблизу села Турʼя у Краснопільській селищній громаді Сумського р-ну Сумської обл. Ворог здійснив прицільну атаку і влучив у автівку, в якій знаходився Віктор. На жаль, шансів вижити не було… І на жаль, світлу посмішку на обличчі Героя Віктора тепер можна буде побачити лише на портреті з чорною стрічкою. Завжди молодим образ Віктора закарбується в памʼяті тих, хто його знав, любив і поважав.
Неможливо підібрати слова втіхи й співчуття рідним, які б полегшили біль гіркої втрати й допомогли знайти вихід з глухого кута розпачу. Схиляємо голови в скорботі й від усієї громади приносимо щирі співчуття: мамі – Варварі Володимирівні Глущенко, дружині – Світлані Володимирівні Гах, доньці – Анні, рідному дядьку – Віктору Миколайовичу Глущенку та його дружині – Любові Анатоліївні Глущенко, двоюрідним сестрам і братам – Валерію Вікторовичу, Григорію Вікторовичу Глущенкам, кумам, друзям, однокласникам, колегам, бойовим побратимам і всім тим, хто знав Віктора як прекрасну, добропорядну людину й мужнього Воїна-захисника.
Віктор до кінця гідно виконував свій професійний військовий та моральний обовʼязок. Зі всіма військовими почестями та за православними канонами Хорольщина провела останньою земною дорогою Воїна-титана. В честь Віктора пронизали простір звуки трикратного салюту почесної військової варти. Пройняли до щему й сльози матері, яка не могла змиритися із втратою єдиного сина, свого ясного сокола. Поховали Героя на Алеї Слави міського кладовища поруч з 26-ма бойовими побратимами. Поруч з могилою Віктора покояться Воїн АТО Андрій Корна та 25 Захисників повномасштабної російсько-української війни.
Нехай душа загиблого Героя Віктора знайде вічний спокій… Герої не вмирають, вони назавжди залишаються у наших серцях! Честь і слава Герою Віктору! Назавжди в строю!
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
