15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав та 34-та річниця виведення радянських військ з Демократичної Республіки Афганістан. На знак поваги українським суспільством до воїнів-афганців ми щорічно відзначаємо цю дату, яка свідчить про вікопомну місію наших земляків-військовослужбовців у «гарячих точках» світу.
Щороку в середмісті Хорольської громади пам'ять про події Афганської війни збирає спільноту бойових побратимів – учасників бойових дій, представників громадської організації Української Спілки ветеранів Афганістану на чолі з її головою Наталією Мовсесьян. До церемонії покладання квітів долучилися і представники місцевої влади – міський голова Сергій Волошин та керуюча справами (секретар) виконавчого комітету Галина Козлова. Хвилиною мовчання з гірким спомином про війну в чужій країні пом’янули полеглих воїнів-співвітчизників, які змушені були виконувати військовий обов’язок у різний період, коли тривала війна – із 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року.
На захід бойові побратими з’являються традиційно без персональних запрошень. Цьогоріч традицію не порушили і навіть військовослужбовець ЗСУ Володимир Ващенко прибув на захід, аби побачитись із давніми товаришами по службі. 15 лютого Володимиру Андрійовичу виповнилося 56, але ветеран Афганської війни з перших днів повномасштабного російського вторгнення по зову серця справжнього воїна і без вагань вступив до лав ЗСУ. У свої 56 років сивочолий воїн – батько трьох дітей, дітусь п’ятьох внуків – 3-х хлопчиків і 2-х дівчаток. Найстаршому із внуків 18 років, тож дід взяв до рук зброю, щоб не допустити війни для своїх нащадків. У колі бойових побратимів Наталія Мовсесьян вручила Володимиру Ващенку медаль «За звитягу» з посвідченням від Президії Української Спілки ветеранів Афганістану м.Києва за підписом голови Сергія Червонописького. На знак глибокої шани до Захисників України афганці поклали квіти до могил полеглих земляків на Алеї Слави.
Українським військовослужбовцям, у тому числі й нашим землякам, у різні часи довелося брати участь у локальних збройних конфліктах не лише в Афганістані, а й у різних географічних куточках світу: Угорщині, Іспанії, Чилі, Єгипті, В’єтнамі та інших.
Кривава війна в Афганістані тривала майже 10 років і стала важким випробуванням для сотень тисяч людей – тих, хто знаходився на Афганській землі і тих, хто чекав повернення додому своїх синів, чоловіків, братів, батьків, рідних і близьких. Минуло 34 роки, але до цього часу стоголосим ехом доносяться душевні страждання від втрат у воїнів-афганців, у рідних, які бережуть пам'ять про події тих років та своїх бойових побратимів.
Шановні ветерани-афганці! Ви на собі відчули всі страхи й наслідки збройних конфліктів, які приносять лише біль, смерть, страждання, згарища і руїни. Ви як ніхто знаєте справжню ціну війни і миру. На Вашому прикладі ми всі, разом з новітніми Героями-захисниками, вчимося дорожити сьогоднішнім днем, усвідомлювати свою відповідальність за майбутнє, за долю нинішнього і прийдешніх поколінь. Нехай Ваша відданість військовій присязі стане зразком патріотичного піднесення для захисту цілісності держави у наші непрості дні випробувань війною, взірцем служіння нашому народу і Батьківщині.
Ми вдячні Вам за високу громадянську відповідальність, чесне й сумлінне виконання військових обов’язків, мужність, стійкість та витримку. Прийміть найщиріші побажання міцного здоров’я, родинного затишку й благополуччя, добра та мирного неба над головою у вільній і квітучій Україні!
Нехай всім війнам настане кінець і запанує мир на всій землі, назавжди й навіки!
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
