Кожен новий день наближення до перемоги переповнюється гіркотою втрат. У небесному строю великого воїнства Захисників України постав ще один Герой з Хорольщини, взірець гідності та мужності – Валентин Вікторович Голуб. У день прощання із полеглим Героєм ридало небо, від суму рвалося надвоє…
Кожен новий день наближення до перемоги переповнюється гіркотою втрат. У небесному строю великого воїнства Захисників України постав ще один Герой з Хорольщини, взірець гідності та мужності – Валентин Вікторович Голуб. Старший сержант, головний сержант – командир 1-го зенітного ракетного відділення 3-го зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї (в/ч А4355)
Хорольська громада знову в жалобі за загиблим земляком із села Новоаврамівки – Олександром Івановичем Васецьким, який повертається із поля бою «на щиті». Гинуть кращі сини України і нашої громади, відлітаючи у вічність журавлиним ключем без вороття. Ціною власного життя вони наближають перемогу і роблять все можливе і навіть неможливе, щоб звільнити Україну і українців від російської неволі.
Хорольська громада знову в жалобі за загиблим земляком із села Новоаврамівки – Олександром Івановичем Васецьким, який повертається із поля бою «на щиті». Гинуть кращі сини України і нашої громади, відлітаючи у вічність журавлиним ключем без вороття. Ціною власного життя вони наближають перемогу і роблять все можливе і навіть неможливе, щоб звільнити Україну і українців від російської неволі.
З невимовним болем, який переростає у розпач, Хорольщина проводжає у засвіти полеглих Героїв. Все частіше й частіше, мов чорний зловіщий крук, прилітають із фронту сповіщення про смерть Захисників. Не встигла площа Кобзаря висохнути від сліз після прощання з Олександром Бондарем, як знову шокувала трагічна звістка про загибель на полі бою його побратима і колеги по роботі з механічного заводу – Станіслава Андрійовича Устименка.
З невимовним болем, який переростає у розпач, повідомляємо вам про чергову непоправну втрату. Чорна біда цього разу постукала у домівку сім’ї Устименок. 13 жовтня 2023 року внаслідок мінометного обстрілу рашистських окупантів позиції наших Захисників в зоні бойових дій загинув наш земляк-військовослужбовець з м.Хорол, у недавньому минулому працівник ПрАТ «Хорольський механічний завод» – Станіслав Андрійович Устименко.
Хорольська громада не встигає оплакувати своїх воїнів-захисників. Все частіше надходять з лінії фронту страшні сповіщення про смерть військових. Все більше стає вдів, дітей, матерів і батьків, які втрачають найдорожчих і найрідніших. Щотижня повертаються на щиті на вічний спочинок бійці, які ціною власного життя боронять Батьківщину в кривавій російсько-українській війні.
Небо гнівиться на російських окупантів грозами і ридає проливними дощами за загиблими Захисниками України. Сьогодні ридала вся Хорольська громада від болю непоправної втрати. 9 липня 2023 року провели до місця вічного спочинку ще одного вірного сина України – Бровка Віктора Миколайовича. Попрощалися із Героєм на площі біля пам’ятника Тарасу Шевченку в місті Хорол. У середмісті зібралася велелюдна громада, аби віддати шану полеглому за кожного з нас Воїну світла.
Усе більше імен наших земляків поповнюють когорту Героїв, які до останнього стояли у двобої з лютим ворогом. І куди вже далі розбивати серця непоправними втратами… Щоразу, коли приходить звістка з фронту про загибель наших Захисників, стискається серце і рветься на частини від болю.
У п’ятницю, 13 січня 2023 року, Хорольська громада на колінах зустрічала одного із 33-х загиблих захисників – Марченка Олександра Володимировича. Залишаючись вірним військовій присязі та самовіддано захищаючи Батьківщину, 16 грудня 2022 року в населеному пункті Білогорівка Луганської області загинув наш земляк – мешканець села Вишняки. Мужньо даючи відсіч противнику, при виконанні бойового завдання солдат 122-го окремого аеромобільного батальйону, 81-ої окремої аеромобільної бригади у складі десантно-штурмових військ ЗСУ, потрапив під шквальний артилерійський обстріл та отримав несумісні з життям поранення.
